План:

Історія расового дослідження

Деякі принципи расового аналізу

Древньої кістки кістяків і демографічні показники населення

Ріст чисельності населення

Походження метисів

Покоління

Небагато історії

Расова теорія

Висновок

1. Історія расового дослідження

Сучасний етно-расовий лик землі утворився в результаті розвитку расових і соціальних категорій. Споконвічно угруповання древніх людей були територіально розділені. Поступово ці групи змішувалися, зрушувалися з місць первісного перебування, утворюючи расові конгломерати й поступово змінювалися. Щоб зрозуміти взаємини кожної з етнічного угруповання й виявити сформовані расові компоненти, необхідно розділити по пунктах історичний комплекс розвитку. Расовий аналіз є лише однією стороною расово-антропологічного вивчення. Виділення типів пов’язане із установленням генетичних зв’язків, расового синтезу, расової системи й проблемою утворення рас.

Відновлення історії расового розвитку На підставі кісткових останків повинне, неодмінно, супроводжуватися доказом наявності дійсної наступності в хронологічних ланках. При відсутності культурно-історичних доказів наступності генетичні расові ряди втрачають свою цінність і реальність. Іноді, на практиці, доводиться зіштовхуватися з народами “без історії” , історичне минуле яких є загадкою. І тоді застосування історико-антропологічних методів стає неможливим. У цьому випадку доводиться йти другим шляхом: вивчати величезне різноманіття сьогодення за допомогою прийомів расово-аналітичного порядку й відновлювати на його основі шляху даної стадії. Але навіть у цьому випадку завданням расового дослідження залишається вивчення історії конкретних груп.

2. Деякі принципи расового аналізу

Принцип історичності расообразования

Зводиться до необхідності розглядати расообразование як процес, що визнає, що лик землі утворився в результаті ськладного історичного розвитку расових груп, що еволюціонували, що змішувалися, що зникали, і т. д.

Принцип специфічності раси

“Людські раси - це біологічні колективи людей, об’єднаних генетичною спільністю морфологічного, а може бути й фізіологічної будови” . Расові групи не являють собою механічної суміші схожих один на одного людей, мають специфічні колективні властивості, що не зводяться до властивостей окремих ськладову групу індивідуумів. Із цього принципу треба: а) протилежність, взаємопроникнення і єдність усередині - і межгруппових взаємозв’язків; б) етногеографичеськая реальність раси, тобто приуроченість расових груп до історичних формацій і географічних зон.

Принцип таксономичеськой нерівноцінності расових категорій

Представляючи єдиний рід і можливо вид, Homo sapiens підрозділяється на нижчі таксономичеськие групи-раси різних порядків, розташовані в ієрархічній послідовності аналогічно (але не ідентично) розподілам нижчих таксономичеських груп у біології. Виділяючи расові групи різних порядків, не можна вважати їх замкнутими в собі. Між групами з’являються проміжні форми.

Принцип таксономичеськой нерівноцінності расових ознак

Випливає із всіх попередніх пунктів і вказує на те, що кожної конкретної таксономичеськой категорії відповідають характерні для неї таксономичеськие ознаки.

3. Древньої кістки кістяків і демографічні показники населення

Кістки кістяка, як відомо, міняються протягом всього життя в багатьох деталях. Самі показові зміни відбуваються в черепі. Комплекс змін всіх костей дозволяє встановити точний вік на момент смерті (+- 3-5 років) . Наявні дані про древні кістяки показують, що вмирали тоді в досить молодому віці. Умови поховання людей похилого віку в стародавності навряд чи відрізнялися від сучасних.

Проведені Енджелом дослідження показали, що середній вік смертності населення Древньої Греції близько 40 років для чоловіків і 31 рік для жінок. Цей показник значно вище показника смертності в мезолітичну епоху. Зараз показник смертності жінок вище, ніж у чоловіків.

Зміни смертності по епохах добре простежене в Японії. Учені досліджували окремі поховання починаючи від середнього неоліту (7.500 до н. е.) , до XXVII в. н. е. ДО XXVII століття показник смертності збільшився в середньому на 13 років.

4. Ріст чисельності населення (нова ера літочислення)

Оськільки постійно відбувалися зміни як у ськладі територія, так і ськладі населення, демографічні відомості минулих століть про населення досить отривочни й не завжди порівнянні. Відомості про народи Західної Європи найбільш придатні для порівняння. Наприкінці 1-го тисячоріччя нашої ери чисельність населення становила у Франції 9 млн. чоловік, стільки ж в Іспанії, у Великобританії майже 2 млн. Приріст населення сильно зріс в XIX столітті, і помітно спав в XX.

Початковою стадією формування етносів можна вважати епоху становлення мови. Ріст чисельності племен неминуче приводив до спілкування з іншими племенами. У результаті взаємодії або одне плем’я витісняло інше, або зливалося з ним. Як правило, загальною мовою ставала мова більше сильного плем’я, але бувало й так, що стороннє плем’я вивчало мову хазяїв.

Основною мірою пристосованості популяції до займаної території, є показники низкою дитячій смертності, достатня тривалість життя й інші.

5. Походження метисів

Коли зростаюче плем’я починає розширювати свою територію, воно неминучо вступає в контакт із суміжними популяціями. Якщо такі групи однорідні по мові й укладу життя, швидше за все вони зливаються. Буває іноді й так, що більше сильне плем’я або виганяє корінних жителів, або знищує (кроманьонци знищили неандертальців) . Переможені хазяї зміщалися в гірські райони й несприятливі пустельні. Переможені, але племена, що залишаються на своїй території, учили мову “завойовників” і, у таких умовах, перешкод для змішаних шлюбів не виникало. У такий спосіб створювалася більша єдина етнічна група. Досягаючи по чисельності кілька тисяч чоловік, група має, як правило, досить ськладне походження.

Метис - нащадок людей, що відбулися від різних племен.

Найбільш широкий розвиток метисация одержала в XVI-XVII в. в. в епоху колонізації європейцями далеких країн. Між переселенцями, які займали більше придатні для землеробства, ськотарства й промисловості території, і корінними жителями встановлювалися різні відносини, але, як правило, вони носили завойовницький характер і корінних жителів доводилося освоювати господарські нововведення колоністів і нерідко вони ставали рабами. Якщо ж корінне населення пручалося, прибульці (не маючи ніякого морального права) часом навіть винищували цілі племена “непокірливих” . Прикладом може служити Австралія - там практично повністю зникли корінні жителі.

Можна довго приводити приклади метисации, але досить згадати американський континент - область найбільшого змішання різних етнічних груп.

6. Покоління

Відповідно до генетичних канонів покоління - “період часу між актами самовідтворення генів” . Ґрунтуючись на визначеннях, проведених генетиками й антропологами, можна вважати, що до якого би кола народів він не належав, середня тривалість народження нового покоління становить 25-26 років. Причому в різних кінцях Землі в різних народів цей час доводиться, у середньому, на ті самі роки.

Вивчаючи гени сучасної людини, можна бути впевненим у тім, що в них були свої попередники в кожному попереднім поколінні й що час народження не переривалося жодного разу.

7. Небагато історії

На крайньому північно-заході Монголії проживає невелика етнічна группа-хотони. Як етнос вони почали формуватися близько 250 років тому. Тоді під час воєн джунгаров полоненими, колишніми вихідцями з узбеків, казахів, уйгурів і інших народів Середньої й Центральної Азії, були оселені на цьому шматочку землі, щоб налагодити землеробство. Але перенесені з батьківщини навички до землеробства в умовах переважного ськотарства минулого поступово загублені. Але, незважаючи на це, нова етнічна спільність - хотони все-таки виникла. Пройшла революція, і в Монголії землеробство хотонов перетерпіло якісь видозміни. Мало ефективність цього заняття привела до того, що в 1934 році спеціальною постановою хотони були переорієнтовані на новий для вид діяльності - ськотарство. Землеробство ж залишилося, але лише на рівні присадибного господарства. Такі зміни спричинили повну реорганізацію всієї популяционной структури хотонов, у тому числі структури шлюбних зв’язків, а значить міграції генів.

Pages: 1 2

Збережи - » Сучасні подання про раси й етноси . З'явився готовий твір.