Сучасна Японія являє собою країну контрастів. Бурхливий розвиток техніки й промисловості в період після другої світової війни висунуло Японію в число передових капіталістичних країн. Це обумовило зміну життя всього суспільства: почалося руйнування древніх підвалин сім’ї, сільського укладу, зміна психології людей, що формувалася протягом багатьох століть під впливом релігійно-філософських навчань буддизму й конфуціанства, що прийшли в Японію з Індії й Китаю в VII-VIII століттях

Обоє ці навчання були використані феодальною верхівкою у своїх інтересах. Конфуціанство було основою регламентації життя всього суспільства. Канонічний текст навчання Конфуція, створений у Китаю в період раннього середньовіччя, установлював норми станових, сімейних, державних відносин, аж до рецептів поводження селян, чиновників, феодалів, чоловіків і жінок і т.д. Ці встановлення активно насаджувалися протягом багатьох століть і пронизували всі сфери життя суспільної й приватної. Вони виявилися настільки живучими, що й сьогодні співіснують із сучасною буржуазною мораллю й капіталістичними відносинами (дотримання субординації, положення жінки в сім’ї, дотримання традиційних церемоній і т.д.). Настільки ж важливу роль у зміцненні феодалізму зіграв у Японії й буддизм. Основа навчання, заключавшегося у твердженні, що сенс життя - отрешиться від усього земного, не зауважувати страждань ні своїх власних, ні чужих, зневажити всіма земними радостями,- в остаточному підсумку затверджувала байдужість як основу існування, а отже, служила роз’єднанню людей і суспільної пасивності. І хоча Японія раніше інших азіатських країн перейшла від феодалізму до капіталізму (буржуазна революція Мейдзи 1868 р.), все-таки багатовікова регламентація суспільного й особистого життя рядового японця залишалася довгий час непорушної

Однак революція Мейдзи принесла й зміни в громадське життя. Вона сприяла новій системі виховання й утворення, тому що нарождавшейся промисловості потрібні були грамотні люди. Це, у свою чергу, спонукало до життя створення книг для дітей. Перші дитячі книги й журнали з’явилися в Японії наприкінці XIX століття. Значну роль у створенні дитячої літератури зіграв збірник оповідань японських письменників «Дитячі скарби» і автобіографічна повість Ивая Садзанами, які своїми художніми вартостями затвердили суспільство в думці, що дитяча література є повноправною частиною мистецтва

У початковий період розвитку дитячої літератури - кінець XIX і початок XX століття - у книгах для дітей були представлені головним чином два жанри: так звана «шкільна повість» і автобіографічна повість про дитинство. В 20-і роки розвивається рух за демократичну літературу під впливом «ідей Радянської Росії» (так характеризує цей рух дослідник японської літератури К. Рехо) і добутків М. Горького. Цей літературний напрямок одержав назву «пролетарської літератури», і його яскравим представником був письменник Сунао Токунага. Письменники, що належали до цього напрямку, у своїх повістях і оповіданнях виходять за рамки шкільного й сімейного життя, вони звертаються до явищ соціальним - боротьбі робітників за свої права, протесту проти мілітаризації країни, виникненню нових відносин серед трудящих на фабриках і заводах, що поклали початок солідарності робітничого класу

Справжнього розквіту японська дитяча література досягає в 50—70-і роки. Імена Сунао Токунаги, Томико Икуи, Саотомэ Кацумото відомі не тільки в Японії, але й у багатьох країнах миру. Традиційні жанри в цей період здобувають нові риси. Так, в автобіографічних повістях розкривається не тільки внутрішній мир дитини, його психологія, але й осмислюються більші соціальні проблеми. Такий збірник оповідань одного з найстарших японських письменників Сунао Токунаги. (1899—1958) «Дні дитинства». Ця книга переносить читача в самий початок століття. Оповідання автобиографични, написані від першої особи й оповідають про різні періоди життя дітей у місті й селі. Реалістично нещадно описується доля селянської сім’ї, що ледь може прокормитися, хоча трудяться всі, навіть маленькі діти, які працюють чи ледве не нарівні з дорослими. Перед нами вимальовуються соціальні відносини в селі, події російсько-японської війни 1904-1905 років, життя робітників на великих заводах, куди попадає підліток - герой книги. Тут він зіштовхується із зародженням робочого руху, з першими його поразками. Письменник виявляє психологічні й соціальні причини поводження робітників. Острах бути викинутими на вулицю, відсутність солідарності заважає навіть думаючим робітникам вступити в активну боротьбу. Книга написана з більшою майстерністю, автор показує дитині всілякі аспекти життя рядового японця, не приховуючи драматичних, а іноді й трагічних подій. Сам письменник прожив більше трудове життя, перш ніж узявся за перо

Його майстерність визначається не тільки видатним талантом, але й величезним життєвим досвідом, безкомпромісністю й правдивістю, з якої він оповідає про реальне життя японського народу. Трагічні долі маленької служниці або робітника, хворого туберкульозом, викликають не один лише жаль, але й гнів проти тих, хто калічить життя таких, по суті своєї, гарних людей, що не намагаються протестувати або вирватися з-під влади сільських багатіїв або фабрикантів, а тому гинуть. Чималу роль у життєвих трагедіях Сунао Токунага відводить і збереженим середньовічним звичаям, які чіпко уживаются у свідомості людей. Така соціально-психологічна широта зображення робить цей збірник повістей своєрідною енциклопедією життя японського народу початку століття

Великою й трагічної темою післявоєнної японської літератури стала тема війни й конкретно Хіросіми. В одних добутках для дітей весь сюжет підпорядкований цій темі, в інші, здавалося б, не зв’язаних безпосередньо з війною, вона все-таки незримо є присутнім, її відгомони живуть і сьогодні в повсякденному житті. Збірник «Лети, журавлик» написаний письменниками, які самі пережили жахи Хіросіми, і це накладає відбиток на характер оповідання, надає оповіданням особливу емоційну силу. Діти, в останній надії делающие паперових журавликів, які по повір’ю повинні принести щастя, гинуть від променевої хвороби, не встигнувши довести їхнє число до магічної цифри 1000; матері, що гинуть і залишають сиріт… Кожне оповідання - трагічна доля. Причому самі повсякденні, буденні факти їхнього життя пофарбовані цією трагедією, що нависла над мільйонами людей - і тих, -хто гине, і тих, хто залишається в живі. Збірник «Лети, журавлик» звучить грізним попередженням усім, хто прагне розв’язати нову війну, він звучить протестом проти гонки озброєнь, проти тих, хто заради

прибили й зараз робить згубне для людства зброя

Довгий час офіційні ідеологи-літературознавці Японії представляли розвиток національної літератури як «гармонічний процес», вираження «єдності крові японських націй, ігноруючи класову боротьбу в області культури. Демократизація післявоєнного японського суспільства, прагнення письменників до художнього аналізу складного комплексу цивільних, суспільних, сімейних відносин підготували ґрунт для розвитку сучасного японського роману, пише у своєму, дослідженні «Сучасний японський роман» К. Рехо. Його спостереження справедливі й стосовно дитячої літературі

Складний конгломерат сімейних і суспільних відносин, що вкоренилися забобонів і поступової відмови від них, життя різних шарів суспільства в сучасній Японії малює Хироси Су треба, у повісті «Прощай, дорога». У ній розкривається життя різних шарів японського суспільства. Сім’я Мамору, типова середня японська сім’я, із працею сводящая кінці з кінцями, виявляється в найтяжчому положенні, коли їхнього сина збила машина; тут же читач знайомить із онуком мільйонера Ескхико, якому доступно все; сполучна ланка між цими різними сім’ями - шофер таксі, що прагне показати Есихико життя трудового народу,- такі герої повести. Складні політичні й соціальні відносини в Японії розкриває юному читачеві -Хироси Сунада. Але за всієї, здавалося б, мирним життям сучасної Японії є присутнім примара війни. Ніяке минуле не зупинить мільйонера, що сьогодні на своїх заводах робить гарні легкові машини, переобладнати з першою ж нагодою все виробництво на військові потреби, аби тільки це приносило доходи. Бездушний мир капіталу готовий увергнути народ у нову війну, і немає йому ніякої справи до «маленьких» людей, їхніх турбот, прагнень, їхнього життя. Вони живуть у різних вимірах - таке «процвітаюче» сучасне суспільство Японії, що досягло великого технічного прогресу

Pages: 1 2