З наближенням кінця війни в Європі Варгас був змушений відмовитися від свого поста, призначивши вибори для обрання нового президента. виборці, Що Прийшли до урн, причому вперше до голосування були допущені п’ятнадцятирічні, віддали більшість голосів генералові еурику Гаспару Дутре, міністрові оборони в уряді Варгаса під час війни. Нова Конституція була прийнята Установчою Асамблеєю в 1946 році й діяла до 1967 року. Строк повноважень Дутри минув в 1951 році. У цей період Варгас, що перебуває у вигнанні на своїй фазенді в Гранді-Ду-Сул, готувався до виборів і пожинав плоди своїх прогресивних мір в області суспільного добробуту й лейбористського законодавства. Після закінчення президентського строку Дутри Варгас був знову вибраний президентом республіки, але в 1954 році, у розпал важкої політичної кризи, він покінчив життя самогубством

Під час правління Жуселину Кубичека ( 1956-1961), засновника сучасної столиці-бразилиа, країна переживала швидкий економічний ріст. За Жуселину Кубичеком пішов президент Жаниу Квадрус, що подав у відставку менш, ніж через рік після виборів, і тоді обов’язку президента перейшли до віце-президента Жоау Гуларту. Гуларт дав президентську присягу після того, як Конгресом була в терміновому порядку прийнята парламентська система правління, у відповідності, з якого серйозно обмежувалися президентські повноваження. Із плебісциту, проведеного через чотири місяці, стало ясно, що народ вибирає стару систему президентського правління. Високий рівень інфляції й політична поляризація лівих і правих сил привели країну до соціально-політичної нестабільності, що протривала два з половиною року й повлекшей за собою економічна криза. 31 березня 1964 року військові скинули Жоау Гуларта й захопили владу

Революція 1964 року

Політичний режим 1964 - 1985 років відрізнявся авторитарністю, що трохи зм’якшилася починаючи з 1979 року, коли стали допускатися деякі послаблення. За цей період змінилося п’ят президентів: всі вони були військовими генералами. Перший з них, Кастеллу Бранку прийшов до влади за підтримкою великої частини населення, особливо середнього класу, що стояв на антикомуністичних позиціях. Його основним завданням була стабілізація політичної й економічної ситуації в країні. Із цією метою, за допомогою додаткових виправлень до конституції, уряд розширило свої повноваження й залучив додаткові механізми. У наступні 15 років, з 1968 по 1983, уряд випустило кілька Інституційних актів, які в дійсності були президентськими декретами. Багато колективних і індивідуальних прав тимчасово обмежувалися. Строгі міри позначилися на політичному й економічному житті націй. Були скасовані колективні договори, право на страйк і заборонені демонстрації

ДО 1968 року, періоду правління президента Артура да Кости й Силви, стало видно, що плоди економічної стратегії військових виправдали її. З іншого боку, політична система в країні здобувала усе більше репресивний характер. Генерал емилиу Гаррастазу Медиси в 1969 році перемінив президента Коста й Силву. 1967-1974 роки характеризуються найвищим показником економічного росту у світі із внутрішнім валовим продуктом (ВВП) - 14% в 1973

В області політики із середини 7 Про-Х років при президенті ернесту Гейзеле почався процес лібералізації режиму, що з 1979 року, коли президентом став генерал Жоау Батисту Фигейреду, поступово набирав силу. У ході цього процесу, називаного “abertura”(”відкриття”), відновлювалися раніше відібрані політичні права, і було дозволене повернення в країну політичних засланців. Цей період характеризувався також посиленням тиску з боку народу, що вимагає відновлення демократії. В 1982 році, уперше після 1965 року, губернатори штатів були вибрані прямим голосуванням

Період демократизації суспільства (1985 - 1989)

В 1984 році по всій країні прокотилися демонстрації на користь введення прямих президентських виборів. У січні 1985 року Колегією вибірників президентом був вибраний Танкреду ди Алмейда Невиснув. Його обрання стало знаменним фактом не тільки тому, що він став першим цивільним президентом країни за 21 рік, але також і тому, що він був кандидатом від опозиційної коаліції в уряді. Напередодні врочистої дати вступу в должност Танкреду Невиснув був доставлений у лікарню з важким захворюванням. Після його смерті обов’язку президента перейшли до віце-президента Жозе Сарнею, що обіцяв виконати обіцянки, дані Танкреду Невисом у його програмі. Як пріоритет президент Жозе Сарней установив скликання Національної Установчої Асамблеї для розробки нової Конституції. У роботі над основним законом країни взяла участь більша частина населення, і, нарешті, через 18 місяців, 5 жовтня 1988 вона була проголошена

Уряд Коллора й процес імпічменту (1989 - 1992)

У листопаді 1989 року на перших прямих виборах, оголошених у країні після 1960 року, президентом республіки був вибраний Фернандо Коллор ди Меллу. 29 вересня 1992 року, обвинувачений у корупції, за рішенням Палати депутатів Коллор був відсторонений від посади на 180 днів. Згодом, після схвалення Сенатом “імпічменту” президентові, він був остаточно зміщений зі своєї посади. 29 грудня 1992 року за кілька мінут до винесення офіційного обвинувачення в корупції Коллор подав у відставку. Однак, більшістю голосів Сенат вирішила наполягти на “імпічменті”. Итамар Франку, віце-президент, виконував обов’язки президента країни протягом що залишилися 2 років з п’ятирічного президентського строку Коллора. “Імпічмент” Коллора, схвалений Палатою депутатів, суд Сенату й сама відставка ознаменували нову главу в політичній історії Бразилії. Організоване цивільне суспільство, частина середнього класу й студенти зіграли вирішальну роль у процесі “імпічменту”, що внесло живий струмінь у життя країни. У населення з’явилася надія на те, що політика й влада можуть бути моральними

Правління президента Фернанду енрики Кардозу (1994…)

У цей час пост президента республіки займає Фернанду енрики Кардозу, що був вибраний у ході першого тура прямих виборів 3 жовтня 1994 року, одержавши 53% голосів. У центрі його виборчої кампанії стояв план стабілізації економіки, а програма ґрунтувалася на ряді мер, спрямованих на поліпшення положення в охороні здоров’я, утворенні, економіці, інфраструктурі й у сільському господарстві. У передвиборній програмі він також обіцяв зміцнити роль держави як координуючої, регулюючої й планіруючої сили в процесі розвитку суспільства, а також взяв на себе обіцянка провести реформу державного сектора

Економічна історія Бразилії характеризується зміною циклів, в основі кожного з яких лежала розробка якогось одного експортного продукту: у ХVI і ХVII століттях - цукрового очерету; у ХVIII столітті - дорогоцінних металів (золота й срібла) і каменів (алмазів і смарагдів); у ХIХ столітті й початку ХХ століття - кава. Паралельно із цими циклами для внутрішнього споживання розвивалися дрібні землеробські й тваринницькі господарства

У середині ХIХ століття в країні почали з’являтися невеликі, в основному, текстильні фабрики. У період Імперії, у часи правління Дону Педро II, із введенням сучасних фінансових порядків, сталі застосовуватися нові технології й розширилася маленька в той час промислова база. Однак у цей період бразильська економіка стикнулася із серйозними труднощами - це був колапс економічної системи, заснованої на праці рабів (платити зарплату новим іммігрантам виявилося вигідніше, ніж містити рабів). Криза вибухнула на тлі таких політичних подій, що одержали величезний суспільний резонанс, як скасування рабства в 1888 році й прихід республіканського ладу на зміну монархії

Початок англійського впливу на економіку Бразилії падає на перші десятиліття ХVII століття. Англійські комерсанти розселилися по всіх містах Бразилії, особливо в Ріо-де-Жанейро, Ресифи й Салвадоре. У середині ХIX століття бразильська економіка в значній мірі залежала від імпорту з Англії. Англійці відігравали головну роль у таких секторах економіки, як банківська й фінансова справа в області іноземних позик (House of Rotschilds), залізничне сполучення (англійці контролювали майже повністю) і мореплавання (у цьому вони були монополістами)

Наприкінці ХIХ століття Сполучені Штати перехопили в англійців лідерство на експортному ринку Бразилії. Однак тільки під час I Світової війни Англія остаточно поступилася свої позиції Сполученим Штатам, які стали головною діючою особою на бразильському ринку

Pages: 1 2 3