Сам Жюльен ськоріше збуджує своя уява, чим захоплена любов’ю. Але одержавши від Матильди лист із освідченням у коханні, він не може сховати свого торжества: його, бедного селянина, любить знатна дама, вона зволіла його аристократові, маркізові де Круазенуа! Матильда чекає його в себе о першій годині попівночі. Жюльену здається, що це пастка, що приятелі Матильди хочуть убити його або виставити на посміховище. Озброївшись пістолетами й кинджалом, він проникає в кімнату мадемуазель де Ла-Моль. Матильда покірний і ніжна, але наступного дня вона жахається при думці, що стала коханкою Жюльена. Розмовляючи з ним, вона ледь стримує гнів і роздратування. Самолюбство Жюльена ображене, і обоє вони вирішують, що між ними все кінчено. Але Жюльен почуває, що безумно закохався в цю норовливу дівчину, що він не може жити без її. Матильда безперестану займає його душу й уяву.

Знайомий Жюльена, російський князь Коразов, радить йому викликати ревнощі своєї коханої й почати доглядати за якою-небудь світською красунею. «Російський план», на диво Жюльена, діє безвідмовно, Матильда ревнує, вона знову закохана, і тільки дивовижна гордість заважає їй зробити крок назустріч. Один раз Жюльен, не думаючи про небезпеку, приставляє сходи до вікна Матильди. Побачивши його, вона падає до нього в обійми.

Незабаром мадемуазель де Ла-Моль повідомляє Жюльену, що вагітно й хоче вийти за нього заміж. Довідавшись про усім, маркіз шаленіє. Але Матильда наполягає, і батько, нарешті, здається. Щоб уникнути ганьби, маркіз вирішує створити Жюльену блиськуче положення в суспільстві. Він домагається для нього патенту гусарського поручика на ім’я Жюльена Сореля де Ла-Верні. Жюльен відправляється у свій полк. Радість його безмежна - він мріє про військову кар’єру й свого майбутнього сина.

Зненацька він одержує звістку з Парижа: Матильда просить його негайно повернутися. Коли вони зустрічаються, вона простягає йому конверт із листом пані де Реналь. Виявляється, її батько звернувся до неї із проханням повідомити які-небудь відомості про колишнього гувернера. Лист пані де Реналь дивовижно. Вона пише про Жюльене як про лицеміра й кар’єриста, здатному на будь-яку підлість, аби тільки вибитися в люди. Ясно, що пан де Ла-Моль ніколи не погодиться на його шлюб з Матильдой.

Ні слова ні говорячи, Жюльен залишає Матильду, сідає в поштову карету й мчиться у Верьер. Там у збройовій крамниці він купує пістолет, входить у Верьерськую церква, де йде недільне богослужіння, і двічі стріляє в пані де Реналь.

Уже у в’язниці він довідається, що пані де Реналь не вбита, а тільки поранена. Він щасливий і почуває, що тепер зможе вмерти спокійно. Слідом за Жюльеном у Верьер приїжджає Матильда. Вона використовує всі свої зв’язки, роздає гроші й обіцянки в надії зм’якшити вирок.

У день суду вся провінція стікається в Безансон. Жюльен з подивом виявляє, що вселяє всім цим людям щиру жалість. Він хоче відмовитися від останнього слова, але щось змушує його піднятися. Жюльен не просить у суду ніякої милості, тому що розуміє, що головний його злочин полягає в тому, що він, простолюдин, обурився проти свого жалюгідного жереба.

Його доля вирішена - суд виносить Жюльену смертний вирок. У в’язницю до Жюльену приходить пані де Реналь. Вона розповідає, що злощасний лист ськлав її духівник. Ніколи ще Жюльен не був так щасливий. Він розуміє, що пані де Реналь - єдина жінка, що він здатний любити.

У день страти він почуває себе бадьорим і мужнім. Матильда де Ла-Моль власними руками ховає голову свого коханого. А через три дні після смерті Жюльена вмирає пані де Реналь.

Pages: 1 2