Торік, по приїзду в Берлін, він відразу знайшов роботу й потім до січня трудився, - багато й різноманітно: знав жовту темряву тої ранньої години, коли їдеш на фабрику; знав теж, як ниють ноги після того, як десять звивистих верст пробіжиш із тарілкою в руці між столиків у ресторані «Pir Goroi»; знав він і інші праці, брав на комісію всі, що підкрутиться, - і бублики, і бриллиантин, і просто діаманти. Не гидував він нічим: не раз навіть продавав свою тінь подібно многим з нас. Інакше кажучи, їздив як статист на зйомку, за місто, де в балаганному сараї з містичним писком закипали світлом дивовижні фацети ліхтарів, наведених, як пушки, на мертвотно -яскраву юрбу статистів, палили в упор білим убивчим блиском, опромінюючи фарбований віск застиглих осіб, клацнувши, погасали, - але довго ще в цих стеклах дотлівали червонуваті зорі: наш людський сором. Угода була зроблена, і безіменні тіні наші пущені по мирі

Перед нами, властиво, опис історії людини, конкретніше, його роботи в чужому місті як способу заробити гроші, а, отже, вижити. На думку про те, що робота має змушений характер, наштовхує вже синтаксична конструкція першого речення уривка: безсполучникове речення, друга частина якого містить у собі повторюваний три рази дієслово - присудок «знав» і співзвучний йому «брав», що ставляться до героя епізоду, що створює враження рутинності. Безсполучникова конструкція допомагає чіткіше позначити неоднорідність (як сам автор сказав - «різноманітність») видів роботи, це знову ж указує на винужденность «праці», а не на улюблене заняття. Далі, у цьому ж реченні оборотна увага на дієслово «трудився» в I частини речення й однокорінне йому іменник у вираженні «знав він і інші праці» в II: чисто лексично ці слова дають можливість сприймати многочастное, розповсюджене речення як єдине ціле; з позиції значення слова ще раз акцентують увагу читача на тім, що робота неприємна героєві: праця - зусилля, спрямована до досягнення чого - л., трудитися - додавати зусилля, щоб зробити що - н. (Ожегов). У контексті «праця» героя здобуває іронічне фарбування з деяким негативним нальотом. Ефект іронії створюється, наприклад, «просто діамантами», що з’явилися зненацька серед узятих на комісію бубликів і бриллиантина (чоловічий засіб для укладання волось). Оборотний увага так само на майстерність автора в підборі цих однорідних доповнень, об’єднаних початковим губним «б» - алітерація, що поєднує несумісні поняття (ще дуже круто виглядає «жовта темрява ранньої години», «десять звивистих верст із тарілкою в руці між столиків у ресторані «Pir Goroi», але про цьому не зараз).

Наступна, умовно 2ая частина фрагмента, виводить читача на якісно новий рівень сприйняття. Вона починається реченням: «Не гидував він нічим: не раз навіть продавав свою тінь подібно многим з нас». Початок фрази -

«не гидував він нічим» фактично ставиться до попереднього речення,

Підсумовує його, тоді як кінець заганяє в читача глухий кут: виявляється, що

Таке екзотичне заняття, як продаж тіні - звичайне в описуваному автором світі явище. Автор розшифровує поняття «продаж тіні» - інакше кажучи, це поїздки як статист на зйомку, але оборотний увага на значеннєву інверсію: основним поняттям виступає саме «продаж тіні», а інше - поясненням цього поняття. Така абсурдність досягається простою вставною конструкцією «інакше кажучи», що, властиво, і має на увазі пояснення попередні. Далі ми зіштовхуємося з описом «переверненого миру», де торгівля тінями - звичайне времяпрепровождение. Автор виявляє разючий талант через дріб’язки створювати цілісну картину: такі, наприклад, оксюморони «балаганний сарай», «містичний писк «. Мир, описуваний у цій частині фрагмента, до того ж здобуває руйнівну спрямованість завдяки яскравим порівнянням ліхтарів з пушками, які палять «в упор білим убивчим блиском». У тім, що «убивчий» - не просто епітет, але дійсна характеристика «балаганного сараю», читача переконує «мертвотно -яскрава (моторошнувате сполучення!) юрба статистів», чиї цілком людські, як можна припустити з I частини уривка, особи стають «застиглим фарбованим воском» під дією цього «закипаючого світла». Хоча людське в статистах все-таки залишається, і цей людське - сором, що дотліває в складних стеклах гармат - ліхтарів червонуватими зорями, але «угода» уже зроблена, і «безіменні тіні Е пущені по мирі». Оборотний увага на слово «угода» - воно асоціюється з вираженням «укласти угоду з дияволом», припустити існування якого в руйнівному світі цілком виправдано. Так автор підбиває підсумок опису миру (а простіше - життя), у якому доводиться існувати його героєві, і виводить хазяїна життя - балагана, убогої, як сарай, і вульгарної у своїй недоречній яскравості - Диявола, з яким герой змушений укладати угоди заради власного виживання - продавати тінь, позбавляючи її ім’я й права на індивідуальне існування

Таким чином, ми з’ясували, що наведений фрагмент - художній текст, у чому переконують не тільки яскраві образи (юрба статистів, жовта темрява раннього ранку), органічні й точні епітети й порівняння («десять звивистих верст пробіжиш із тарілкою в руці між столиків у ресторані «Pir Goroi»), але й багатомірність описуваного миру - з одного боку, це знімальна площадка, а з іншого боку - реальне життя героя. Епізод характеризує автора як талановитого художника, здатного через естетическую словесну замальовку не тільки створити чіткий образ, але й виразити їм власну позицію - неприйняття вульгарності життя, з якого людина змушена співробітничати. Причому, як ми переконалися, світогляд автора чітко проглядається навіть у невеликому уривку з його добутку