КАЛЯЗИНСКАЯ ЧОЛОБИТНА (у рукописах: “Список із чолобитні, яка подана в 185(1677) року Калязина манастиря від крилошан на архімандрита Гаврила в його несправному житії слово в слово преосвященному Симеону архієпископові Тверскому й Кашинскому”) - пам’ятник російської демократичної смеховой літератури XVII в., написаний ок. 1677 р. у формі пародії на чолобитну. К. Ч. зображує життя ченців Троицкого Калязина монастиря (на левом бережу Волги, проти міста Калязина), що проводять час у неробстві й пияцтві. Написана близьким до розмовною мовою, з римованими прислів’ями й примовками (наприклад: “Як би скарбниці прибуток учинити, а собі в калитку не збирати й сорочки б із себе пропити, тому що легше буде ходити”).

К. Ч. відома у двох формально, що розрізняються варіантах: один з них відтворює чолобитну ближче до тої форми, що вона мала в XVII в.; інший, пізній, розбиває текст на “пункти”, відповідно вимогам, які пропонувалися указом Петра I від 5 листопада 1723 р.: “Як чолобитні, так і доношения писати по пунктах”. Старший список першої, “безстатейної”, групи, кінця XVII - нач. XVIII в., має наприкінці перелік вигаданих осіб, що нібито написали чолобитну. Всі списки й лубочний текст “статейної” групи ставляться до XVIII в.

До тої ж традиції, що й К. Ч., сходять прислів’я ченця Варлаама з “Бориса Годунова” А. С. Пушкіна

А. Г. Бобрів