Людиною тривожної совісті називають Валентина Распутіна за його моральну причетність до всього, що відбувається на рідній землі, за усвідомлення відповідальності перед минулим і сьогоденням Батьківщини.

Такі й герої добутків В. Г. Распутіна, що заявило про себе як про письменника в 1967 році повістю «Гроші для Марії», повістю про простих людей, що відчувають життя в її простоті й повноті, що вірять у людську чуйність, доброту й чесність.

Совість - те міряло життя, у якому для героїв і особливо героїнь В. Распутіна зійшлися багато моральних критеріїв.

Ганна з повісті «Останній строк», Настена з «Живи й помни», Дар’я з «Прощання із Запеклої» - це образи, у яких втілилася моральна велич російської жінки, її високий дух, її велика самовідданість.

Російська жінка ввійшла у творчість В. Распутіна разом зі своїм подвигом-стражданням.

Ганна, ідучи з життя, спокійна, тому що «завжди твердо знала, що жила для того, щоб мир ніколи не біднів без людей і не старів без дітей».

Дар’я, прощаючись із Запеклої, затверджує: «Ця земля-те вся належить - хто до нас був і хто після нас прийде. Правда в пам’яті. У кого немає пам’яті, у того немає життя».

Перед миром і людьми чиста Настена, що йде, у хвилі Ангари. Вона шукає очищення перед людьми, вірить до останньої своєї мінути: «Правда - вона крізь камені проросте, посередині Ангари, у найшвидшому й глибокому місці підніметься з води мовець деревом. Ніякою силою її не сховати». Трагедія Настены застерігає кожного від відступництва від Батьківщини, від народу.

У високому образі своєї героїні В. Распутін знову виявив себе «царем пафосу сім’ї». Письменник затверджує: «У звичаї російської баби влаштовувати своє життя лише один раз і терпіти все, що їй випаде».

Світла душею Настена своєю здатністю на жертву, прийняттям на себе, неповинну, провини чоловіка втілює щирі цінності.

Г. Распутін завжди в руслі найбільш напружених моральних проблем сучасності. Він не просто й не тільки письменник, він жагучий публіцист і активний суспільний діяч. Усім відома й пам’ятна його багаторічна й важка боротьба за порятунок Байкалу, за порятунок великих рік і природи Сибіру.

Остання книга В. Распутіна «Росія: дні й часи» пронизана сыновним почуттям любові й жалю до Батьківщини. Духовні цінності нашого народу, його доля - про цьому невпинна турбота людини й письменника Валентина Григоровича Распутіна. Животворяще слово його - потужна сила, що укореняє високі моральні традиції, споконвіку пов’язані з ідеалами Правди, Краси, Добра.

«Душу не може бути ненаселеної» - це слова В. Г. Распутіна. І як добре, що в створенні душі нашого сучасника величезна роль належить Валентину Григоровичу Распутіну.