Я люблю спостерігати за тваринами в лісі, або зоопарку. Вони дуже смішні, і деколи можна побачити забавні сюжети навіть на дворі, або на вулиці. З вікна нашої кухні добре видно двір і велика калюжа, що залишилася після дощу. Я інколи люблю стояти біля вікна і дивитися на те, що твориться у дворі. Одного разу я помітила на вітцїдерева красуню сороку. Птах, не припиняючись, чистив собі пір’їнки і обтрушувався. Я довго на неї дивилася, втомилася і пішла займатися математикою. Через п’ятнадцять хвилин я підійшла до вікна і побачила все ту ж сороку, яка все ще чистилася і обтрушувалася. Вона сиділа на огорожі і весь час хотіла злетіти на землю, але перехожі полохали її.

Птах не відлітав далеко, до неї за бажанням можна було дотягнутися рукою. Нарешті двір спустів. Сорока злетіла з огорожі, чинно підійшла до калюжі. Несподівано птах занурив ‘голЬву у воду і потім випірнув. Сорока почала купатися! Вона спочатку занурюва ла у воду голову, а потім вже все тіло. Здавалося, сорока вчилася пірнати. Уволю набарахтавшись в брудній воді, птах відлетів. Ще якийсь час вона стрибала дереву, підставляючи мокре пір’я під промені сонця?”   Раніше я і не підозрювала, що сороки купаються. Незабаром калюжа висорхла, купатися стало ніде, і я більше не бачила цю сороку.