Я люблю спостерігати за тваринами в лісі, або зоопарку. Вони дуже смішні, і часом можна побачити забавні сюжети навіть надворі, або на вулиці. З вікна нашої кухні добре видно двір і більшу калюжу, що залишилася після дощу. Я іноді люблю стояти біля вікна й дивитися на те, що створится у дворі. Один раз я помітила на гілці дерева красуню сороку. Птах, не припиняючись, чистив собі перинки й обтрушувався. Я довго на неї дивилася, утомилася й пішла займатися математикою. Через п’ятнадцять мінут я підійшла до вікна й побачила все ту ж сороку, що усе ще чистилася й обтрушувалася. Вона сиділа на огорожі й увесь час хотіла злетіти на землю, але перехожі лякали її. Птах не відлітав далеко, до неї за бажанням можна був дотягтися рукою. Зрештою двір спорожнів. Сорока злетіла з огорожі, чинно підійшла до калюжі. Зненацька птах занурив голову у воду й потім зринув. Сорока почала купатися! Вона спочатку занурювати у воду голову, а потім уже все тіло. Здавалося, сорока вчилася поринати. Сповна набарахтавшись у брудній воді, птах відлетіла. Ще якийсь час вона стрибала по дереву, підставляючи мокре перо під промені сонця. Раніше я й не підозрювала, що сороки купаються. Незабаром калюжа висохнула, купатися стало ніде, і я більше не бачила цю сороку