И. П. Павлов назвав гіпноз неповним, частковим сном. Звичайно людина, що спить глибоким сном, не реагує ні на що навколишнє. Це відбувається в результаті гальмування, що охопило мозок сплячі. Однак не завжди сон буває таким повним. Іноді сплячий, не сприймаючи більшості шумЪів, що лунають довкола нього, пробуджується від деяких, певних звуків, навіть якщо вони й слабкі Мати, що заснула в ліжка дитини, негайно прокидається від ледве чутного звуку його голосу, але не реагує ні на що інше. У подібному неповному сні гальмування охоплює не всю кору більших півкуль, якийсь ділянка її залишається вільним. Павлов образно називав подібні ділянки “сторожовими” або “черговими” пунктами. Нервові клітки “сторожового” пункту дуже чуйно відповідають лише на певні подразнення. Одна з форм подібного часткового, неповного сну, при якому гнітюча маса кліток кори загальмована, а “сторожовий” пункт настроєний на звук голосу що гіпнотизує, і є гіпноз. “Черговий” пункт забезпечує Раппорт, так називається в медицині те явище особливого контакту між загіпнотизованим і що гіпнотизує, котре колись здавалося непоясненим і дивним.

Такий бодрствующий пункт залишається під час гіпнозу ізольованим на загальному тлі сплячої кори більших півкуль головного мозку. Подразнення від звуку голосу що гіпнотизує сприймається цим “сторожовим” пунктом, позбавленим взаємозв’язку з іншою, загальмованою корою й тому вільним від її контролюючого й конкуруючого впливу. При цьому активність вогнища порушення, “настроєного” на голос лікаря, підсилюється, чим і пояснюється підвищення сили вселяння в гіпнозі. От чому всяке, навіть дуже тихо вимовлене слово що гіпнотизує робить яськравий, сильний, незгладимий вплив на мозок загіпнотизованого. Так пояснюються явища, казавшиеся колись зовсім незбагненними. Візьмемо такий цікавий приклад. Людині, зануреному в гіпнотичний сон, дають гіркі ліки, ськажемо порошок хіни, і вселяють, що це цукор. І людині здається, що дійсно в нього в роті солодке. Вселяючи загіпнотизованому, котрий перебуває в теплій кімнаті, що йому дуже холодно, можна викликати в нього тремтіння, звуження кровоносних посудин і т. д.

Не менш цікавий і інший приклад. Загіпнотизований поводиться відповідно до тому віку, що йому викликаний. Так, наприклад, доросла людина, якій викликано, що він двох - або трирічна дитина, ходить по кімнаті маленькими, нестійкими шажками, на питання відповідає дитячим белькотанням: замість “автомобіль” говорить “атомобиль” , замість “конячка” -“лосадка” і т. д.

Молоді ж люди, яким вселяють, що вони старі, ходять як би із працею, спина їх згинається, мова нагадує старечу.

Цією властивістю гіпнозу підвищувати сприйнятливість людини до образів, що вселяються йому,, думкам, учинкам, а також можливістю словом викликати глибокі зміни в діяльності його організму з давніх часів користувалися священнослужителі, а також усілякі знахарі й шарлатани для демонстрації мнимих чудес. Жерці древнього Єгипту вселяли хлопчикам, у яких викликали гіпнотичний сон, що вони бачать богів і чують їхнього голосу. Дитина повторювала слова, викликані йому в сні жерцями, а народ сприймав їх як “волю богів” , що відкрилася зануреному в сон хлопчикові. Це був зручний для жерців і правителів шлях впливу на народ, вселяння йому тих думок і дій, які їм були вигідні. Особливо охоче з давніх часів прибігали церковники до “чудес зцілення” . Зі століття в століття те там, те тут народжувалася поголоська про “святі” камені й джерелах, дарующих здоров’я, про “всесильних чудотворців” , що рятують хворих від недуги помахом руки або єдиним своїм словом, множилися легенди про цілющу силу “виявлених” ікон і мощів “святих” .

Релігійний міф про “чудесні зцілення” побудований на свідомому обмані віруючих. Окремі випадки дійсного лікування хворих бували, однак у цьому немає ніякого “чуда” . Медицині відомо багато нервових захворювань, часом дуже важкі й болісних (таких, наприклад, як істеричні паралічі, німота, глухота й т. п.), які часто не піддаються дії ліків, але виліковують вселянням, цілющим словом лікаря. Іноді в цих випадках особливо допомагає лікувальне вселяння, зроблене хворому, зануреному в гіпнотичний сон. Від дії вселяння на подібних хворих і відбувалися ті рідкі випадки видужання, які спостерігалися часом у місцях релігійного паломництва, тим більше що в таких місцях навмисно створюється багато що зовні гіпнотизують моментів (блиськ свіч, неголосний монотонний спів, багаторазове повторення молитов і т. п.) , а гіпнотичний стан дуже підсилює вплив вселяння.

Наукове пояснення гіпнозу розкриває сутність і інших “чудес” . Так, наприклад, під час сеансу гіпнозу глядачів завжди вражала відчуженість загіпнотизованого від навколишнього, його байдужність до найдужчого болю, аж до опіків і ран, чому, як не заступництву “парфумів” , могли за старих часів приписати чукчі той факт, що шаман, що дійшов до шаленства, пригорщами вистачав розпечені вугілля з вогнища, не почуваючи болю, анітрошки не міняючись в особі? Віруючі індуси пояснюють дивну нечутливість до болю, нестерпному холоду й палючому жару застиглі в “священному сні” йога спілкуванням його душі з божеством. А вчені бачать пояснення цих явищ у тім, що в глибокому гіпнозі деякі ділянки кори мозку можуть бути загальмовані значно сильніше, ніж у природному сні, і тоді людина не почуває болю від опіку, хоча будь-який біль, заподіяний йому під час звичайного сну, негайно розбудила б його. Однак це не спростовує положення про близьке споріднення сну й гіпнозу.

Самим же головним доводом на користь вірності розробленого И. П. Павловим і його послідовниками подання про гіпноз як про різновид сну служить те, що для виникнення обох цих станів необхідні в сутності ті самі умови, а саме гипнотизирующе діє все те, що сприяє виникненню й розвитку коркового гальмування. Для того, наприклад, щоб викликати в людини гіпнотичний сон, найкраще діяти слабкими або помірними, але довгостроково й одноманітно повторюваними подразниками, чи будуть це ритмічні рухи, монотонні звуки, зосередження погляду, що повторюються слова або легені поглаживания шкіри. Це пояснення проливає світло на те, що ховалося під маською таємничості багато тисячоріч і продовжує подекуди ховатися під нею й зараз. Тут і розгадка таємниці “магічного” бубна, неумолчний гуркіт якого супроводжував шалений танець шамана. Наука не тільки назавжди розвіяла туман марновірств і оман навколо гіпнозу, але й дала можливість використовувати його на благо людям.

  Висновок

Сном і гіпнозом лікують хворих

Навчання И. П. Павлова про охоронно-відбудовну роль гальмування дало основу для використання сну й гіпнозу в медицині. Так, багатоденний тривалий, до 15 годин на добу, сон, викликуваний за допомогою лікарських засобів широко застосовується в боротьбі з багатьма нервово-психічними розладами, у лікуванні гіпертонічної й виразкової хвороб (тому що встановлено, що більшу роль у причинах цих захворювань грає нервову перенапругу) , а також деяких захворювань шкіри.

Найчастіше лікарі лікують хворих тривалим “ гіпнозом-відпочинком” . Цей спосіб має перед іншими велика перевага, тому що не вимагає введення в організм хворого ліків, які не завжди нешкідливі.

Особливо широко користуються гіпнозом як способом підвищити сугестивність хворого при психотерапії, тобто лікуванні шляхом впливу словом лікаря на психіку хворого.

Лікування вселянням у стані гіпнозу приносить більшу користь при нервових розладах - істерії, неврозі нав’язливих страхів, а також у боротьбі з алкоголізмом.

Однак недотепне й неправильне застосування гіпнозу може завдати шкоди здоров’ю, особливо в тих, хто легко піддається вселянню.

Література

Е. И. Чазов “Невідкладні стани й екстрена медична допомога” .

А. Г. Хрипкова “Мир дитинства: Юність” .

Л. Л. Рохлін “Сон, гіпноз, сновидіння” .

А. Н. Бакулев, Ф. Ф. Петров “Популярна медична енциклопедія” .

И. П. Павлов ПСС т 3-4.

Д. З. Капустін “Здоров’я чоловіка” переклад з англ. П. А. Самсонов “Організм чоловіка” переклад з англ.

Pages: 1 2 3 4

Збережи - » СОН, СНОВИДІННЯ, ГІПНОЗ . З'явився готовий твір.