Із часу появи комп’ютерів психологи порівнювали мозок з комп’ютером, що виконує завдання відповідно до набору команд - програмою. Перепрограмування може здійснюватися в момент, коли комп’ютер не зайнятий своїми повсякденними завданнями - тобто вночі, у стані спокою. У сні приплив нової інформації в мозок значно падає, тому сон є підходящим часом для того, щоб мозок переглянув і згрупував нову інформацію й перепрограмував себе відповідним чином.

Нові ідеї

У світлі недавніх досягнень у дослідженнях мозку всі ці теорії всі частіше відкидаються як спрощені й проводяться експерименти, що намагаються науково визначити функцію сну й сновидінь, якщо така є.

Шановний біолог - теоретик Френсис Лемент, що прославився тим, що разом із Джеймсом Д. Уотсоном відкрив в 1953 році подвійну спіральну структуру ДНК, звернув свою увагу на дослідження мозку. Він відкидає комп’ютерні аналогії, але припуськає, що людський мозок і комп’ютери можуть діяти схожим образом у паралельній організації інформації (у багатьох місцях одночасно, як це робить мозок) . При перевантаженості данними вони реагують тим, що вишиковують “псевдопамять” , ськладену з реальних одиниць пам’яті. Мозок може використовувати псевдопамять - сни - як спосіб зменшення перевантаження пам’яті.

Проте, приклади того, як підсвідомий розум “допомагає” вирішувати деякі проблеми в сні, залишаються без пояснень. Хімік Ф. А. Кекуле, що відкрив хімічну структуру бензолу, один раз увечері ліг спати в стані занепокоєння, тому що не міг вирішити проблему молекулярної структури бензолу. Йому приснилася змія із хвостом у роті - древній образ, згідно К. Г. Юнгу, що виявляється в мифологиях усього миру, у тому числі й у давньоєгипетській міфології. Після цього він довів, що молекулярна структура бензолу є кільцем.

Порушення сну

Існує кілька розладів сну. Одне з найпоширеніших – Безсоння. Звичайна її причина нервова перевтома, тривала напружена розумова робота, іноді хвилювання, викликані неприємностями, а часом і приємними переживаннями, гучні ігри або читання перед сном. Рясна вечеря, велика кількість рідини, випитої незадовго до сну, також можуть викликати безсоння.

Кращий засіб від безсоння - правильний режим праці й відпочинку, регулярне перебування на свіжому повітрі, достатнє фізичне навантаження. Іноді при безсонні буває корисно зробити теплу ножну ванну на ніч. Якщо всі ці міри не допомагають, потрібно звернутися по допомогу до лікаря.

Широко відоме, але рідко, що зустрічається порушення, сну – Лунатизм, що проявляється в тім, що сплячий, не пробуджуючись, встає з постелі й починає бродити по будинку, іноді піднімається на дах або ходить по карнизі, проявляючи дивну спритність у рухах. Незабаром він вертається до себе й лягає в постіль. Ранком він звичайно нічого не пам’ятає про своїх нічні “пригодах” . Колись думали (а багато хто вірять цьому й зараз) , що причина подібних мандрівок сплячого – якийсь таємничий вплив місяця (звідси й слово “лунатизм” ) . Насправді ж місяць тут ні причому. Люди, що страждають лунатизмом, бродять і в безмісячні ночі, а іноді й під час денного сну. Тому в науці прийнято називати такий розлад Сомнамбулізмом або Снохождением. Ходіння в сні - це сон, при якому частини мозку, що контролюють м’язи, залишаються в стані пильнування. Ходіння в сні викликаються спалахами порушення в окремих ділянках сплячого мозку, найчастіше в рухових центрах. Такі спалахи порушення виникають по різних причинах, наприклад, нерідко лунатизм може бути ознакою епілепсії, що розвивається. Буває, що снохождение викликано отруєнням отрутами глистів. Сновиди в жодному разі не слід лякати, треба постаратися обережно укласти його в постіль або дуже спокійно, тихенько розбудити. Лунатизм піддається лікуванню.

Паралізоване пробудження - це стан, коли людина прокидається, але не може відразу рухатися. (Причина цього відома й пов’язана з гормоном росту.) Досвід страхаючий, але нешкідливий.

Найбільш рідкий розлад сну – летаргія, або неприродно тривалий сон (від декількох днів до багатьох місяців) . Відомі випадки, коли летаргічний сон тривав роки. И. П. Павлов спостерігав хворого, що проспав 20 років. Одна із причин летаргії - сильна перевтома нервової системи. Буває, що тривалий сон викликається інфекційним процесом у мозку, наприклад епідемічним енцефалітом. Випадки летаргії послужили приводом для легенд про зачаровані “сплячих красунях” і страшних розповідей про людей, яких поховали заживо, не зумівши відрізнити їхній сон від смерті. У наш час такі випадки виключені, тому що існують надійні способи дозволити подібний сумнів.

Гіпноз

Один з різновидів сну - стан гіпнозу. Багато тисячоріч гіпноз був непоясненим явищем і породжував у людей марновірства й неправильні уявлення.

Починаючи із часів глибокої стародавності, чаклуни й шамани, маги й жерці широко використовували різноманітні прийоми й засоби, що викликали в деяких людей стан незвичайної зосередженості й відчуженості від навколишнього, заціпеніння, дрімоти, молитовного екстазу й т. п. Те, що людина не реагує ні на яськраве світло, ні на шум, ні на біль від опіків, порізів і вколовши, а підкоряється повністю волі того, хто його приспав, вражало уяву віруючих, здавалося їм чудом. Уважали, що при цьому душу людини залишає свою тілесну оболонку й вступає в безпосереднє спілкування з “парфумами” і “богами” .

Жерці древнього Єгипту викликали стан подібного “пророчого” сну в хлопчиків-підлітків, змушуючи їх пильно й довго дивитися на начищену до блиську мідну лампу й погладжуючи в цей час їхнє чоло рукою. Відомо багато інших прийомів і засобів - ритмічні монотонні звуки своєрідних музичних інструментів, дим палінь, що містять у своєму ськладі дурманні, наркотичні речовини, багаторазове повторення заклинань і молитов. Священнослужителі застосовували всю цю техніку гіпнозу, не вміючи й не прагнучи зрозуміти справжню його природу. На проти, вони всіляко огортали свої дії потоком таємничості, надавали їм надприродний зміст, прагнучи підтримати цим віру в існування богів, віру в те, що лише їм, служителям релігії, відкритий дарунок “чудодеяния” , дарунок призивати добрих і виганяти “злих парфумів” , споглядати “бачення” , передбачати майбутнє, дізнаватися минуле й робити “чудесні зцілення” .

У другій половині 18 століття на всю Європу прошуміла слава про віденського лікаря Франце Антоні Месмере, що відкрив спосіб зціляти хвороби за допомогою нової “чудодійної” сили, що він назвав “магнетичним флюїдом” . Спеціально призначена комісія вчених відкинула існування “флюїду” і оголосила твердження Месмера ненауковими. Але це тільки підігріло запал численних аматорів “чудес” і сенсаций. Усюди стали роз’їжджати мандрівні “магнетизери” , дивуючи публіку незвичайними явищами, які відбувалися нібито за допомогою властивої їм сили “особистого магнетизму” . “Замагнетизированние” не могли по своїй волі відкрити ока, застигали в неприродних позах, не чули пострілу з пістолета, що пролунав у самого їхнього вуха, і в той же час слухняно виконували накази “магнетизерів” .

Тільки в 1843 році, коли вийшла у світло книга англійського хірурга Джемса Бреда “Нейрогипнология” , ці “чудеса” уперше одержали наукове пояснення. Бред незаперечно довів, що багато хто, здавалося б, непояснені явища, які “магнетизери” викликають нібито за допомогою “чудодійної магнетичної сили” , не що інше, як природний зовнішній прояв особливого нервового сну, що він назвав Гіпнозом (від грецького “гипнос” – сон) .

Бред викликав гіпноз у своїх випробуваних, пропонуючи їм, не відриваючись, пильно дивитися на лезо свого ланцета. По своєму впливі, писав Бред, від цього способу викликання гіпнозу нічим не відрізняються, що вживалися вже тисячилетия назад служителями релігійних культів; так само діють і нібито “магнетизирующие” паси месмеристов. Бред показав, що гіпноз може принести більшу користь при лікуванні хвороб.

Історія вивчення й лікувального застосування гіпнозу нараховує багато імен лікарів і вчених, які не побоялися туману мистики, обману й оман, що довго огортали гіпноз, і допомогли дослідженнями поставити його на службу здоров’ю людей. Серед цих імен варто назвати наших співвітчизників фізіолога В. Я. Данилевського, психіатра А. А. Токарського й психоневролога В. М. Бехтерева; французьких дослідників і лікарів А. Льебо, И. Бернгейма, Ж. -М. Шарко й П. Рише; німецьких фізіологів В. Прейера, Р. Гейденгайна й багатьох інших.

Повне наукове пояснення гіпнозу було дано в роботах И. П. Павлова і його послідовників.

Pages: 1 2 3 4