Тридцяті роки минулого сторіччя час найбільш плідного й інтенсивного творчого розквіту Гоголя. Слідом за "Вечорами", "Миргородом", "Арабесками" він звертається до драматургії й створює один із самих чудових добутків світової літератури безсмертного “Ревізора”. У цій комедії виставлені на ганьбу чиноеничье-бюрократична Росія, поліцейсько-самодержавний лад, заснований на чиношануванні, хабарництві, зловживаннях і гнобленні. За словами самого письменника, він "зважився зібрати в одну купу все дурне в Росії… всі несправедливості, які робляться в тих місцях і в тих випадках, де найбільше потрібно від людини справедливості, і за одним разом посміятися над всім". Своєрідно й пo новому побудований сам хід п’єси. У першій дії Хлестаков ще не з’являється. Але вся атмосфера страху очікування, остраху того, що відкриються непорядні справи й зловживання городничего й інших чиновників, визначають подальший розвиток дії, можливість майбутньої помилки. "З якою силою, з якою простотою, з якою геніальною економією відбувається зав’язка п’єси!" писав відомий театральний діяч В. И. Немирович-Данченко. Зав’язка "Ревізора" дана вже в першій фразі: "Я запросив вас, добродії, для того, щоб повідомити вас пренеприємна звістка: до нас їде ревізор". І вже ця фраза дає основний поштовх усьому дія виникненню страхуу, що і помрачил розуму городничего. За комічним, майже водевільним сюжетом в "Ревізорі" увесь час коштує неприваблива й сувора дійсність, відчувається драматична напруженість, що настільки різко позначилася у фіналі, в "німій сцені". Комічний ефект заснований на "непорозумінні". Кожний з персонажів під впливом страху перекручено витлумачує слова іншого. І так у всій комедії: неправда приймається за правду, а правда за неправду. Нестримно бреше не тільки Хлестаков, напропалую брешуть і городничий, і Земляника, намагаючись представити себе й "Довірене" їхньому спостереженню справа в найкращому виді В Хлестакове для них персоніфікувався караючий "долю", відплата за всю їх несправедливу корисливу діяльність, і вони причиняються, вивертаються, брешуть. У будинку городничего характер Хлестакова розкривається склич повнотою. Він доглядає й за дочкою, і за дружиною городничего, оголошується нареченим Марьи Антонівни й настільки ж швидко зникає, як і з’явився. "Характер Хлестакова, скаже Бєлінський, " …розгортається цілком, розкривається до останньої видимості своєї мікроскопічної дрібності й гігантської вульгарності". За осудом і безжалісним осміянням миру городничих і хлестаковых, всієї погані чиновных шахраїв і пустейших пройдисвітів, коштує позитивний ідеал Гоголя, що не прийняв ще конкретного вираження, представляючи лише мрію про справедливий і розумний пристрій суспільства. Гоголь не вивів у своїй комедії "позитивного героя". Він писав в "Театральному роз’їзді": "Так. якби хоч одна чесна особа була поміщена в комедію до поміщене з усією захопливістю, то вже все до одного перейшли б на сторону цієї чесної особи й забули б зовсім про тих, які так злякали їх тепер". Позитивний початок в "Ревізорі" сміх, у якому втілений той високий моральний і суспільний ідеал, і є те "чесна особа", що визначає зміст комедії. "Сміх" усі права захищені 2001-2005 в "Ревізорі" проникнуть вірою в “світлу природу людини", у духовні сили народу, що протистоять тим силам суспільного застою, бездушшя, егоїзму, які в комічному й виродливому виді втілені в персонажах п’єси. "Німа сцена", завершуючи комічну дію трагічним фіналом, затверджує торжество "правосуддя", торжество вищого морального початку