Мовчать гробниці, мумії й кістки, - Лише слову життя дане: Із древньої тьми, на світовому цвинтарі, Звучать лише Письмена. І немає в нас іншого достоянья! Умійте ж берегти Хоч у міру сил, у дні злості й страданья. Наш дарунок безсмертний - мовлення

И. Бунін чи Замислюємося ми над тим, яке чудесна спадщина - російська мова - дісталося нам від минулих «сков? Адже мова - основа основ духовної культури, то чарівне знаряддя, за допомогою якого здійснюється знизь часів, зв’язок поколінь. Російська мова відрізняється разючою життєстійкістю

Уже в часи Київської Русі, в X-XII століттях, він був розповсюджений на величезній території. На цій мові вже тоді писали літературні праці старанні ченці, що лише зрідка ставили своє ім’я на рукописах, і великий государ всея Русі Іван IV Грозний, і засланий на Північ Данило Заточник, і заколотний протопоп Авакум. I la ньому складали, як свідчать знайдені археологами берестяні грамоти XI-XV століть, свої ділові листи прості жителі Новгорода, Пскова, Старої Руссы, Смоленська. Російська мова вистояла в роки смут і руйнувань. Поруч із книжковою письмовою літературою на Русі здавна існувала величезна кількість изустных переказів

Подібно весняним втечам, проростають стародавні російські мелодії в музичній класиці - у симфоніях і операх Глинки, Мусоргского, Римського-Корсакова, Бородіна, Чайковського. Розсипу мудрих прислів’їв, загадок, прислів’їв, казок, чудесних билин вивчаються фольклористами по цю пору й, як блискаючі вкраплення, прикрашають наше сьогоднішнє мовлення. Вони колись складалися в курних хатах,.. при світлі скіпи, у лісової глухомані

У фольклорі відбий-1 лисій і розум народу, і його історична пам’ять, і його | мрії. Не була відгороджена стіною від фольклору й t російська письмова література, хоча вона розвивалася в достатньому ступені самостійно. Мова російської художньої прози й поезії увібрав у себе дві стихії - стихію просторіччя, повсякденного російського мовлення, і стихію церковнослов’янської мови, що пришли на Русь із Болгарії після прийняття християнства разом із цер-? ковными й світськими книгами

Від церковнослов’янської мови йшла урочисто-велична, витийственная нота в літературі, завдяки йому виник достаток синонімів,; достаток відтінків, народилося багато слів з відверненим значенням. Так зложився один з найбагатших по лекси-;” ке мов миру - вільний і гнучкий по синтаксисі,; з достатком голосних, що надають йому особливу плавність і співучість, з рідкісною красою словника. Російська мова, за словами Гоголя, є сам по собі поет

Чого коштують тільки чудесні народні назви трав і дерев і образні вислови, пов’язані з календарем хлібороба. Ломиносів, що заклав наріжний камінь вітчизняної лінгвістики, знаходив у нашій мові “пишнота іспанського, жвавість французького, міцність німецького, ніжність італійського, поверх того багатство й сильну в зображеннях стислість грецької й латинської мови”. Російська мова гідна любові й пильного изуче-г ния. Л. Н. Толстой говорив про російську мову: “Тысячеле-!

тиями створював народ це гнучке, пишне, невичерпне багатство, розумне поетичне й трудове знаряддя свого національного життя, своєї думки, своїх почуттів, своїх надій, свого гніву, свого великого майбутнього”. Спочатку було слово… Ця біблійна мудрість затверджує не тільки пріоритет “язикового” вираження думки, але й змістовну сторону людського спілкування, буття. Коли суспільство йде до занепаду, до занепаду йде й мова. Слова використовуються, щоб приховувати, а не проясняти: місто “звільняють”, знищивши його; зубожіння народу - суть &copy A L L S o c h. r u “перебудови”…

У російській мові складна граматика, але він изумительно гарний. Скільки гарних і мудрих слів народилися в надрах народу, скільки подарували нам класики літератури й мови! Пушкіна, Лермонтов, Фет, Жуковський, Гоголь, Достоєвський, Толстой, Чехов, Куприн, Бунін… Цей перелік не має кінця… Щоб слова могли виправдати що звалилася й втратила всякий зміст імперію, їх намагаються спотворити до невпізнанності або привнести в побут нові

чиВстоїть російська мова проти “емітентів”, “вердиктів”, “фигурять”, “цілих пакетів ініціатив” і іншого? XX століття привчило нас до того, що на стику наук, здавалося б, далеких друг від друга, виникають спільні нтерес і проблеми, які не вирішуються в обмежених рамках тої або іншої сфери людської діяльності. Мові вчать спільні нтерес і проблеми, які припускають діалог: діалог особистостей, інтересів, культур. Мові вчать не тільки на уроках літератури й словесності…

Треба по всіх усюдах боротися за чистоту мови, виховувати любов до слова - мудрому, чистому, рідному. Це дуже важливо.