У рік 6495 (987). Ськликав Володимир бояр своїх і старців градських і ськазав їм: «От приходили до мене болгари, говорячи: «Прийми закон наш». Потім приходили німці й хвалили закон свій. За ними прийшли євреї. Після ж усіх прийшли греки, сварячи всі закони, а свій вихваляючи, і багато чого говорили, розповідаючи про початок миру. Мудро говорять вони й чудно чути їх. І ськазали бояри й старці: «Знай, князь, що свого ніхто не сварить, але хвалить. Якщо хочеш справді дізнатися, то адже маєш у себе чоловіків: пославши їх, дізнайся, яка в них служба й хто як служить Богові».

Сподобалася мова їхньому князеві й всім людям; обрали чоловіків славним і розумних, числом десять, і ськазали їм: «Ідіть спершу до болгар і випробуйте віру їх». Вони ж відправилися, і, придя до них, бачили їхні кепські справи й поклоніння в мечеті, і повернулися в землю свою.

Ськазав їм Володимир: «Ідіть ще до німців, а звідти в Грецьку землю». Вони ж прийшли до німців, побачили службу їх церковну, а потім прийшли в Цапрьград і з’явилися до царя. Цар запитав їх: «Навіщо прийшли?» Вони ж розповіли йому все. Почувши їхню розповідь, цар зрадів і в той же день створив їм честь велику. Наступного дня послав їх до патріарха, так говорячи йому: «Прийшли росіяни випробовувати віру нашу, приготуй церкву й клір і сам одягнися у святительські ризи, щоб бачили вони славу Бога нашого». І пішов патріарх із росіянами в церкву, і поставив їх на кращому місці, показавши їм церковну красу, спів ії службу архієрейську, предстояние дияконів і розповівши їм про служіння Богові своєму. Вони ж були в замилуванні, дивувалися й хвалили службу. І призвали їхні царі Василь і Костянтин, і ськазали їм: «Ідіть у землю вашу», і відпустили їх з дарунками великими й честю.

Повернулися посли, і ськликав Володимир бояр своїх і старців і ськазав їм: «От прийшли послані нами чоловіки, послухаємо ж усе, що було з ними», - і звернувся до послів: «Говорите перед дружиною». Вони ж ськазали: «Ходили в Болгарію, дивилися, як вони моляться в храмі, тобто в мечеті, коштують там без пояса; зробивши уклін, сяде й дивиться туди й сюди, як божевільний, і немає в них веселощі, тільки сум і сморід великий. Не добрий закон їх. І прийшли ми до німців і бачили в храмах їхню різну службу, але краси не бачили ніякий. І прийшли ми в Грецьку землю, і ввели нас туди, де служать вони Богові своєму, і не знали - на небі або на землі ми: тому що немає на землі такого видовища й краси такий, і не знаємо, як і розповідати про цьому, - знаємо тільки, що перебуває там Бог з людьми, і служба їх краще, ніж в інших країнах. Не можемо ми забути краси тієї, тому що кожна людина, якщо вкусит солодкого, не візьме потім гіркого; так і ми не можемо вже тут бути в язичестві».

Ськазали бояри: «Якби погано був закон грецький, то не прийняла б його бабка твоя Ольга, а була вона мудрейшей із всіх людей». І запитав Владимир: «Де приймемо хрещення?» Вони ж ськазали: «Де тобі любо».

(«Повість минулих літ»)