Роман «Біла гвардія» закінчений Михайлом Булгаковим усі права захищені 2001-2005 в 1925 році, а оповідає про революційні події в Києві взимку 1918-1919 років. Це був складний, тривожний час, коли радянська влада важко завойовувала своє право на існування. Булгаков у своєму романі «Біла гвардія» правдиво показав ту розгубленість, метушню, а потім і криваву оргію, які панували в Києві в той час. Герої роману - сім’я Турбиных, їхні друзі й знайомі, те коло людей, які зберігають споконвічні традиції росіянці інтелігенції

Офіцери: Олексій Турбін і його брат юнкер Николка, Мышлаевский, Шервинский, полковник Малишев і Най-Турс - викинуті історією через непотрібність. Вони ще намагаються пручатися Петлюрі, виконуючи свій борг, але генштаб їх зрадив, на чолі з гетьманом покинувши Україну, віддавши її жителів на відкуп Петлюрі, а потім німцям. Виконуючи свій борг, офіцери намагаються вберегти юнкерів від безглуздої загибелі. Малишев першим довідається про зрадництво штабу, він розпускає створені з юнкерів полки, щоб не проливати безглуздо кров. Дуже драматично показав письменник положення людей, покликаний-ных захищати ідеали, місто, Батьківщину, але відданих і кинутих напризволяще долі

Кожний з них по-своєму переживає цю трагедію. Олексій Турбін ледь не гине від кулі петлюрівця, і лише випадковість в особі Рейсі, жительки передмістя, помогшей йому сховатися, уберегтися від розправи бандитів, уберігає його. Николку рятує Най-Турс, наказуючи юнкерові припинити стрілянину й сховатися, урятувати своє життя. Ніколи Николке не забути цю людину, щирого героя, не зломленого зрадництвом штабу. Най веде свій бій, у якому гине, але не здається

Николка виконує свій борг перед цією людиною, розповівши його сім’ї про останні миті життя Турса й поховавши його гідно. Здається, що Турбіни і їхнє коло загине в цій круговерті революції, громадянської війни, бандитських погромах, але ні, вони вистоять, тому що є в цих людях щось, здатне оберегти їх від безглуздої загибелі. Вони мислять, мріють про майбутнє, намагаються знайти своє місце в цьому новому світі, що так жорстоко отторгнули їх. Вони розуміють, що Батьківщина, сім’я, любов, дружба - це неминущі цінності, з якими людина не може розстатися так просто. Вони тримаються один за одного, за свій затишний будинок за «кремовими фіранками й лампою під зеленим абажуром».

Але Турбіни прекрасно розуміють, що їм не відсидітися в стінах своєї квартири. Описуваний час дуже непросте для героїв, вони сприймають свою змушену бездіяльність як перепочинок, бажання осмислити й зрозуміти своє місце в житті. Мышлаевский, Шервинский, Лариосик не випадково тягнуться до Турбиным. Є в цих людях чарівність, сердечність, тепло, що вони дарують близьким, одержуючи у відповідь щиру любов і відданість

Є вічні цінності, які існують поза часом, і Булгаков зумів талановито й щиро розповісти про їх у своєму романі «Біла гвардія». Пророчими словами закінчує автор своє оповідання. Його герої напередодні нового життя, вони вірять, що все гірше залишилося впрошлом.

А разом з автором, героями віримо в гарне й ми. «Все пройде. Страждання, борошна, кров, голод і мор. Меч зникне, а от зірки залишаться, коли й тіні наших тіл не залишиться на землі. Немає жодного людини, який би цього не знав. Так чому ж ми не хочемо звернути свій погляд на них? Чому?

»