Орест посилається на те, що Клитеместра зробила подвійне злодіяння, убивши свого чоловіка й разом з тим його батька. Чому ж Эринии переслідують його, а не її, набагато більше винну? Відповідь разюча: "із чоловіком, нею вбитим, вона в кревному спорідненні не була". Убивство людини, що не складає в кревному спорідненні, навіть коли він - чоловік його жінки, що вбила, може бути покутувано, воно Эриний анітрошки не стосується; їхню справу - переслідувати вбивства лише серед родичів по крові, і отут, по материнському праву, найтяжчим і нічим не искупимим є вбивство матері".

Аполлон, заперечуючи Эриниям, підкреслює значення споріднення по батьківській лінії й святість шлюбних уз. Голосу суддів розділилися нарівно, причому Афіна подала свій голос за виправдання Ореста. Орест, таким чином, виправдана; Афіна перетворює встановлену нею судову колегію ("ареопаг") у постійне судилище по справах про пролиту кров, а на честь Эриний засновується в Афінах культ, і древні богині материнського права будуть відтепер шануватися під ім’ям, "Эвменид", "прихильних богинь", подательок родючості. "Батьківське право здобуло перемогу над материнським, "боги молодшого покоління", як називають їх самі Эринии, перемагають Эриний, і зрештою останні теж погоджуються зайняти новий пост на службі новому порядку речей".

Крім того, з установою ареопагу відміняється кревна помста, і кінець їй кладе не релігійне очищення, якого вимагала дельфийская релігія, а організація суду. Як і в інших добутках Эсхила, історично прогресивні початки тріумфують, і трагедія, а з нею й вся трилогія, закінчується прославлянням Афін і вигуками радості. Драма сатирів "Протей" - на тему про пригоди Менелая в його мандрівках - не збереглася

Насичена драматичним рухом і яскравими образами, "Орестея" надзвичайно багата також і ідейним змістом. Трилогія ця надзвичайно важлива для з’ясування світогляду Эсхила. Поет епохи росту афінської демократії, Эсхил переконаний у свідомості й доброті миропорядка. Вустами хору в "Агамемнонові" він полемізує проти подання, начебто щастя й нещастя механічно чергуються в житті людей і проголошує непорушність закону справедливої відплати. Страждання представляється йому одним зі знарядь справедливого керування миром: "стражданням здобувається пізнання". Ясно виражені в "Орестее" і політичні погляди Эсхила. Він звеличує ареопаг, стародавня аристократична установа, навколо функцій якого в ці роки розгорталася політична боротьба, і вважає "безвладдя" не менш небезпечним, чим деспотизм

Эсхил займає, таким чином, консервативну позицію стосовно демократичних реформ, що проводились групою Перикла, але консерватизм його звернений також і проти тих сторін афінської демократії, які є її виворотом. Влада грошей, нелюдське відношення до рабів, загарбницькі війни - все це зустрічає безумовний осуд з боку художника, суворий світогляд якого засновано на глибокому співчутті до людського страждання

Pages: 1 2