Старим жовтим жуком виповз з-за повороту той самий вранішній ветеран-автобус, зупинився. Металевий ляскіт дверцят сполохав світ лісового зачарування. «Гей, а де ж ваші гриби, квіти», — поцікавився водій. «У лісі. Хай ще підростають!» Відповідь цілком задовольнила дядька. «Може, воно, й правильно», — все ж не втримався він від коментарів.

Автобусик виривався з поворотів лісової дороги. Напівпорожній рюкзак і сучкувата товста палиця — подарунок лісу — вібрували в такт руху машини. День хилився до сну. Він не був прожитий даремно, бо подарував зустріч з частинкою природи, розуміння того, яка добра й щира до нас Земля.

Pages: 1 2