Краса поняття досить суб’єктивне. У різні епохи в різних народів існували свої еталони краси, та й у кожного з нас своє поняття краси. Як говорить російське прислів’я: « На смак і колір товаришів ні». Є краса зовнішня: помітна, яскрава, її видно й чутно; але є й інша - внутрішня: схована краса, краса душі людської. На мою думку, саме ця друга і є головної, але не кожний може неї розглянути. Фея з феєрії Моріса Метерлинка говорить про цьому так: «Треба бути сміливим, треба вміти розрізняти й те, що не на очах!.. Дивний народ ці Люди!..»

Але як тільки людина починає бачити прекрасне у звичайному, він стає добріше, терпимее й душевніше, це саме ті якості, який так не вистачає сучасному суспільству. Хоча бачити прекрасне так легко! Потрібно тільки із самого раннього дитинства привчати дитини бачити не просто перший сніг, а «… сотні тонн розбитого скла розсипали на білих простирадлах…»; або не просто туман, а «… у цьому величезному білому світі, немов розлите молоко…»; смутну осінню пору теж можна побачити по^-особливому красиво «… горять пожежею гаю й сади, ліси в кумач і золото одягнені…». И так у всім потрібно просто бути уважніше до навколишнього.

Так що ж таке краса? Скільки б ми не міркували, єдиної відповіді на це питання ми не знайдемо, а отже не зможемо пояснити це явище. Але саме тому ми можемо відповісти на другу частину питання. Издревле люди обожнювали те, чому не могли знайти пояснення: грім, блискавку, виверження вулкана, наприклад. Пройшла не одна сотня років, перш ніж учені зуміли розгадати ці загадки природи. Можливо, пройде ще кілька сотень років, і майбутні покоління прийдуть до єдиного визначення краси, а поки потрібно вчитися бачити прекрасне навколо себе