Порядок, порядність… Ці слова мають однаковий корінь. Порядок - це коли все виконується відповідно до певних правил, вимогам. Порядок повинен бути й у душі людини. Що це означає? Слову повинні відповідати справи. У нашім під’їзді живе стара жінка Ксенія Петрівна. Чоловік її вмер, діти зі своїми сім’ями живуть у різних кінцях міста, відвідують матір рідко.

Наш сусід Іван Гаврилович, заходячи до мого дідуся пограти в шахи, з осудом говорить про її дітей, які свою матір зовсім забули. Добре, що є чуйні люди, які й на ринок за покупками для Ксенії Петрівни сходять, і в аптеку, і лікаря, якщо потрібно, викличуть. З одного боку, він говорить правильно. Тільки от співчуття Івана Гавриловича обмежується лише словами. Розмова про черствість дітей Ксенії Петрівни дідусь не підтримує. Він уважає, що некрасиво обговорювати особисте життя сусідів. Я запитую дідуся: «А чому ти не скажеш Іванові Гавриловичу, що й ви з бабусею, і моя мама приходите до бабусі Ксенії й допомагаєте їй по господарству?» Дідусь відповів: «Ми допомагаємо сусідці від душі, по велінню серця, а не для того, щоб люди сказали, які ми молодці. Порядність - це коли робиш добро й не кричиш про це. А на словах співчувати й засуджувати бездушних дітей - заслуга невелика».