Юрій Яновський… Коли читаєш у літературній критиці, що він був романтиком революції, то для нас, людей, які живуть у третьому тисячолітті, це не зовсім зрозуміло. Чому? Мені здається, тому, що твори Ю. Яновського треби вміти читати. За описуваними фактами треба побачити ту деталь, яка вкаже і на позицію автора щодо зображуваних подій. Віра у революційне оновлення людини була сильною у багатьох людей того часу, і багато хто з них був розчарований тією революцією і новими ідеалами. На мою думку, до них належить і Юрій Яновський. Роман «Вершники» вразив мене перш за все багатою символікою, оригінальністю і динамічністю мови. Читаючи його, весь час перебуваєш у напруженні, щоб не пропустити щось важливе. Адже кожна новела — це незвичайна розповідь про незвичайних людей. Такою є новела «Лист у вічність».

Баладою про подвиг назвала б я цю новелу — про подвиг тих безіменних людей 20-х років XX століття, які гаряче вірили в торжество нових революційних ідеалів. Їхньому героїзмові і мужності присвятив Ю. Яновський свою новелу «Лист у вічність», назва якої, на мою думку, є символічною. Мені здається, що це лист автора нам, щоб ми пам’ятали історію наших предків, не змінювали її, а намагались зрозуміти і дійти висновків.

Безіменний листоноша вразив мене неабиякою відповідальністю за всенародну справу, глибокою ненавистю до ворогів, усвідомленням свого обов’язку перед народом, стійкістю, готовністю до самопожертви і вірою в щасливе майбутнє свого народу. Ці почуття були притаманні і Ю. Яновському. вони і сьогодні доречні, бо за усіх часів і за всіх обставин характеризують його як людину відповідальну, як патріота.

«Лист у вічність» — це життя листоноші. Листоноша — це символічний облік, бо символізує маленьку, непомітну людину, яка вірить у перемогу правди. Щоб осмислити його подвиг, потрібно вчитуватись у кожну фразу, бо і фрази у новелі теж мають свою символіку. Ю. Яновський пише: «Лист у вічність пішов із життям, як світло від давно згаслої одинокої зорі» — це фраза-символ безсмертя тих, хто гинув за революцію з вірою у краще життя народу.

Ось такі думки сповнювали мене після прочитання новели Ю. Яновського «Лист у вічність».