Виявляється, Щастя й Доля тісно взаємозалежні й доповнюють один одного. В античному світі поняття щастя ототожнювалося із грецьким поняттям эудемониа, що буквально переводиться як «доля людини, що перебуває під заступництвом Богів».

Будь-яка мить щастя сприймалася як особлива удача, особливий подарунок богів або дарунок долі, що завжди приходить у відповідь на особливі зусилля людини. «Щастя зв’язувалося, насамперед, з удачею, фортуною. Але удача - подарунок богів, а боги не нагороджують людей випадкових. Тому сприйняття щастя як щасливої долі й заслуженого блага тісно переплетені. Однак щастя, уважали древні, не можна добути прямими зусиллями. Воно, як і доля, не залежить від самої людини» (енциклопедія «Аванта»).

У стародавності на Щастя ставилися з особливим трепетом, уважаючи, що воно і є суть Таємного Сенсу Життя. Щастя - це Таємниця

Воно так неосяжно й нескінченно, як самі Боги й сама світобудова

Але ця Таємниця дуже тендітна, не зрячи ж її завжди називали Птахом

Чим більше намагаєшся піймати Птаха Щастя, тим швидше вона від тебе летить. Чим більше намагаєшся обмежити Щастя, укласти його у вузькі рамки твого власного сприйняття й твоїх бажань або взяти його штурмом, тим більше воно тобі пручається й тебе боїться

Таємне й щире Щастя ніхто й ніколи не бачив в особу й навряд чи коли-небудь побачить, точно так само як навряд чи коли-небудь побачить в особу Богів і Долю, що коштують за ним і його що охороняють. Саме Щастя тобі недоступно, але зате тобі доступний ШАНС доторкнутися до нього - «призвати його хоронителів» і «зустрітися з Долею й Богами» у певній крапці простору й часу

У стародавності говорили про ШАНС як про особливий час Долі, коли людина одержує можливість доторкнутися на Щастя в міру сил свого Духа, достоїнств своєї Душі, чистоти свого Серця, правильності своїх реакцій і свого вибору. ШАНС - це підходящий момент, що підходить час для переосмислень, виборів і дій людини, які благословляють Доля й Боги і які рано або пізно приведуть до щирого Щастя. Час, коли у твоєму житті з’являється Шанс, уважали древні, священне, це насправді той самий призначений строк, коли проявляються особливі дії Бога й Долі у відповідь на особливі й постійні зусилля людини

Це тот сама священна мить, коли індивідуальні зусилля людини зливаються з непізнаваною волею Долі. За словами римського поета й мудреця Пиндара, поза цією крапкою зустрічі з Богом будь-яке досягнення мети, будь-яка творча й інша діяльність (у тому числі й спортивна) або ні до чого не приводили, або являли собою лише прагнення до певних результатів, що не одержали схвалення й заступництва Неба й, відповідно, що швидко теряли зміст і цінність, навіть коли людин результатів домагався. На щастя можна доторкнутися тільки в цій крапці зустрічі. Поза цією крапкою й без «заступництва долі» всі результати, знаходження й досягнуті цілі, навіть самі бажані, швидко перетворюються в щоденність, тугу й штучну, «механічну» форму, що швидко псується, втрачає зміст і часом приносить руйнування або сама руйнується, тому що не одержала «благословення неба», ведучого ксчастью.

У результаті ми судорожно шукаємо, чим би її замінити, і міняємо її на іншу річ або ціль точно таку ж, потім на третю, четверту, п’яту, і наше життя перетворюється в замкнуте коло, позбавлений щастя й повністю відрізаний від таємної волі долі й благословення Бога

Олена Сикирич