Поет у Росії - Більше чим поет. Е. Евтушенко Євгеній Олександрович Евтушенко - поет, що протягом майже сорока років будить совість, честь і шляхетні пориви у своїх шанувальниках. Він з гордістю зараховує себе до “шестидесятників”, що сумели ковтнути волі й донести її до своїх читачів. У вірші “Шестидесятники”, присвяченому Р. Рождественському, поет гордо говорить про своє покоління: Хто були ми, шестидесятники? На гребені вала пінного у двадцятому столітті, як десантники із двадцять першого. “Без боязкості” і “даючи дзвінкі ляпаси” ішло це покоління сміло вперед, підштовхуючи відстаючих, що сумніваються й несміливих. Задерикувато, лунко й весело звучать слова твір з оллсоч © 2005 про те, що Ми прорубали заґратоване вікно в Європу й в Америку. Молоді й відважні, що шокують “добропорядну” публіку “шестидесятники” боролися за волю не для себе (у душі вони завжди були вільними), а для всіх. Ми для когось були “модними”, когось славою ми скривдили, але вас ми зробили вільними, сьогоднішні образники. Лякали наші смаки, схильності, і те, що занадто забуваємося, а ми не вмерли від скромності й умирати не збираємося. У цих рядках звучить молодий запал, щирість і веселість, та інтонація, з якої поет вступив у літературу в “далекі шістдесяті”.

И радує думку, що минулі роки не остудили душу й серце цього чудового майстра. Пускай сичать: що ми бездарні, продажні й лицемірні, але однаково ми легендарні, обпльовані, але безсмертні! Цей вірш останнього років нагадало читачам колишнього задиристого Евтушенко, що, не боячись ніяких перешкод, ішов до мети. Приємно усвідомлювати, що поет, що переступив шістдесятирічний рубіж, повний сил, творчих задумів, молодий душею й серцем. Поет у Росії - Більше чим поет. Цей рядок Євгенія Олександровича Евтушенко в більшій мері ставиться й до нього самому