Дурість говорить: нехай грубі смертні тлумачать про неї, як їм завгодно, вона ж дерзає затверджувати, що її божественна присутність, тільки воно одне, веселить богів і людей. А тому зараз буде вимовлене похвальне слово Дурості

Кому, як не Дурості, личить стати сурмачем власної слави? Адже леностние й невдячні смертні, ретельно її шануючи й охоче користуючись її благодіяннями, у продовженні скількох століть не удосужились віддати у вдячному мовленні похвалу Дурості. І от вона, Дурість, щедра подателька всіляких благ, що латиняне кличуть Стультицией, а греки Морией, самоособисто виступає перед усіма у всій своїй вроді

Отже, оскільки далеко не всім відомо, з якого роду вона відбувається, то, викликавши на допомогу Музи, насамперед викладає Дурість свій родовід. Батько її - Плутос, що, не в гнів буде сказане Гомеру, Гесиоду й навіть самому Юпітерові, є єдиний і справжній батько богів і людей. Кому він благоволить, тому й справи немає до Юпітера з його громами. І народилася Дурість, користуючись словами Гомера, не в узах сумовитого шлюбу, а від прагнення вільної любові. І був у ту пору батько її спритним і бадьорим, хмільним від юності, а ще більше - від нектару, якого сьорбнув він неабияк на бенкеті богів

Породжена Дурість на тих Щасливих островах, де не сіяють, не орють, а в житниці збирають. Немає на цих островах ні старості, ні хвороб, і не побачиш там на полях ні волчцов, ні бобів і тому подібної дряни, а лише лотоси, троянди, фіалки й гіацинти. І харчували дитя своїми сосками дві чарівні німфи - Метэ-Опьянение й Апедия-Невоспитанность. Тепер же складаються вони у свиті супутниць і повірниць Дурості, а з ними й Колакиия-Лесть, і Забуття^-Забуття-літо-забуття, і Мисопония-Лень, і Гедонэ-Наслаждение, і Анойя-Безумие, і Трифэ-Чревоугодие. А от ще два боги, що замішалися в дівочий хоровод: Комос-Разгул і Негретос Гипнос-Непробудний сон. За допомогою цих вірних слуг підкоряє Дурість весь рід людської й віддає веління самим імператорам

Довідавшись, який рід, яке виховання і яка звите Дурості, насторожите вуха й слухайте, якими благами обдаровує вона богів і людей і як широко простирається її божественна сила

Насамперед - що може бути слаще й драгоценней самого життя? Але до кого, як не до Дурості, повинен волати мудрець, коли раптом зажадає стати батьком? Адже скажіть по совісті, який чоловік погодився б надягти на себе вузду шлюбу, якби, за звичаєм мудреців, попередньо зважив всі негоди подружнього життя? А яка жінка допустила б до себе чоловіка, якби подумала й помізкувала про небезпеки й борошна пологів і про труднощі виховання дітей? Отже, тільки завдяки хмільній і веселій грі Дурості народжуються на світло й похмурих філософів, і порфіроносні государі, і тричі пречисті первосвященики, і навіть весь численний рій поетичних богів

Мало того, усе, що є в житті приємного, - теж дарунок Дурості, і зараз це буде доведено. Чим було б земне життя, якщо б позбавлена була вона насолод? Самі стоїки аж ніяк не відвертаються від насолод. Адже що залишиться в житті, крім суму,

нудьги й тягот, якщо не домісити до неї дещицю насолоди, інакше кажучи, якщо не присмачити її дурістю?

Перші роки - самий приємний і веселий вік у житті людини. Чим пояснити нашу любов до дітей, якщо не тим, що мудрість огорнула дитин привабливим покривом дурості, що, чаруючи батьків, винагороджує їх за праці, а крихіткам доставляє любов і опіку, для них необхідні

За дитинством треба юність, У чому джерело зачарування юності, якщо не в Дурості? Чим менше умничает хлопчик по милості Дурості, тим приємніше він всім і кожному. А чим більше віддаляється людина від Дурості, тим менше залишається йому жити, поки не наступить нарешті тяжка старість. Ніхто зі смертних не виніс би старості, якби Дурість не зглянулася над нещасними й не поспішила б їм рятуйте! По її милості старці можуть уважатися недурними собутильниками, приємними друзями й навіть беруть участь у веселій бесіді

А які худі угрюмци, що надаються вивченню філософії! Не встигнувши стати юнаками, вони вже зостарилися, завзяті міркування висушили їхні життєві соки. А дурачки, навпроти, - гладенькі, біленькі, з пещеною шкуркою, теперішні акарнские свинки, ніколи не випробують вони тягот старості, якщо тільки не заразяться нею, спілкуючись із розумниками. Недарма вчить народне прислів’я, що одна тільки дурість здатна удержати швидко, що біжить юність, і віддалити осоружну старість

И адже не знайти на землі ні веселощів, ні щастя, які не були б дарунками Дурості. Чоловіка, породжені для справ правління й тому одержали кілька зайвих крапель розуму, сполучаються шлюбом з жінкою, скотинкою нетямущої й дурної, але зате забавною й милої, щоб вона безглуздістю своєї й підсолодила тужливу важливість чоловічого розуму. Відомо, що жінка вічно буде жінкою, інакше кажучи - дуркою, але чим залучають вони до себе чоловіків, як не Дурістю? У Дурості жінки - вище блаженство чоловіка

Втім, багато чоловіків вище блаженство знаходять у пиятиках. Але чи можна уявити собі веселий бенкет без приправи Дурості? Чи варто обтяжувати чрево їжею й ласощами, якщо при цьому ока, вуха й дух не тішаться сміхом, іграми й жартами? А саме Дурістю заведене все це для блага людського роду

Але, бути може, найдуться люди, які знаходять радість лише в спілкуванні із друзями? Але й отут не обійдеться без дурості й легкодумства. Так що там тлумачити! Сам Купідон, винуватець і батько всякого зближення між людьми, хіба він не сліпнув і хіба не здається йому потворне прекрасним? Боже безсмертний, скільки було б повсюдно розлучень або чого іншого гірше, якщо б чоловіки й дружини не скрашували й не полегшували домашнє життя за допомогою лестощів, жартів, легкодумства, омани, удавання й інших супутників Дурості!

Одним словом, без Дурості ніякий зв’язок не був би приємний і міцною: народ не міг би довго зносити свого государя, пан - раба, служниця - пані, учитель - учня, дружина - чоловіка, квартирант - домохазяїна, коли б вони не пригощали один одного медом дурості

Допусти мудреця на бенкет - і він негайно ж усіх збентежить похмурим мовчанням або недоречними розпитами. Поклич його на танці - він затанцює, немов верблюд. Візьми його із собою на яке-небудь видовище - він одним своїм видом зіпсує публіці всяке задоволення. Якщо мудрець втрутиться в розмову - усіх налякає не гірше вовка

Але звернемося до наук і мистецтв. Не підлягає сумніву, що будь-яка річ має дві осіб, і особи ці аж ніяк не схожі одне з іншим: під красою - неподобство, під ученістю - неуцтво, під веселощами - сум, під користю - шкода. Усунути неправда - значить зіпсувати все подання, тому що саме лицедійство й удавання приковує до себе погляди глядачів. Але й все життя людська є не що інше, як якась комедія, у якій люди, начепивши личини, грають кожний свою роль. І всі люблять і балують дурачков. А вуж государі, ті своїх дурачков люблять, поза всяким сумнівом, більше, ніж хмурих мудреців, тому що в останніх дві мови, з яких один говорить правду, а іншої просторікує згідно часу й обставинам. Істині самої по собі властива непереборна притягальна сила, якщо тільки не домішується до неї нічого образливого, але лише одним дурням даровали боги уменье говорити правду, нікого не ображаючи

Всіх счастливее той, хто всіх безумніше. Із цього тесту спечені люди, які люблять оповідання про помилкові знамення й чудеса й ніяк не можуть досита наслухатися байок про примар, лемурів, вихідців з того світла й тому подібної дивини; і чим більше розходяться з істиною ці небилиці, тим охотнее їм вірять. Втім, потрібно пом’янути й про тих, хто, читаючи щодня сім віршиків зі священної Псалтири, обіцяє собі за те вічне блаженство. Ну, чи можна бути глупее?

А хіба просять люди у святих чого-небудь не відношення, що має, до Дурості? Гляньте на вдячні приношення, якими стіни інших храмів прикрашені аж до самої покрівлі, - чи побачите ви серед них хоч одне пожертвування за рятування від дурості, за те, що приноситель став мало-мало розумніше колоди? Так солодко ні про що не думати, що від усього відмовляться люди, тільки не від Мории.

Pages: 1 2