САТИРИЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ ЧИНОВНИЦТВА У ТВОРАХ ГОГОЛЯ. У комедії й у поемі Гоголь обра-тился до важливих соціальних тем. У них мова йде про життя цілих станів повітового чиновництва, помісного дворянства. У поле зору автора. Місця, де відбуваються події, узагальнені й типізовані: ніяк не визначаються географічно ні містечко, де діє (), ні губернське місто N, куди приїхав Чичиков. Зміст і вся спрямованість комедії Гоголя змушують визнати головною діючою особою всю групу чиновників з городничим на чолі.)Сюжет комедії простий. Сам Гоголь сказав: я зважився зібрати в одну купу все дурне в Росії, яке я знав… і за одним разом посміятися над всім>. У комедії изобра-жается обивательське існування чиновників повітового міста, хабарників, казнокрадів, кар’єристів і ледарів. Городні-Чий Антон Антонович Сквозник-Дмухановский виверткий, недурний, грубий, що вислужився довгою важкою службою, при-выкший вистачати все, що пливе в руки, тобто хабарник і хапуга, у мінуту злісної відвертості що зізнався, що жоден купець, жоден підрядник не міг його провести, що сам він шахрай над шахраями, обманював пройдисвітів і шахраїв, ALL Soch. ru 2001-2005 на уду>, що трьох губернаторів він обма-нул, коли ж він повірив, що став і може, мабуть, , те вже відверто мріє про генеральську червону стрічку через плече й про те, як буде лако-миться в Петербурзі ряпушкою й корюшкою. Не менш виразні у своїй вульгарності й інших чиновниках. Суддя Ляпкин-Тяпкин, що хоч і покликаний служити правосу-дию, не заглядає в судові справи. Він аматор псового полювання, що бере хабара борзими щенятами. Він уважається в місті, тому що прочитав 5-6 книг

Піклувальник богоугодних закладів Земляника, послужливий і метушливий проноза, донощик і шахрай, міркує наступної обра-зом: . И в лікарнях, якими він керує, ліків не використовують, хворі в них схожі на ковалів. При такому Земляниці можливий німець-лікар, нічого не розумів по-російському, але справно морив людей. Але той же Земляника дає Хлестакову в богоугодному закладі блискучий сніданок, от (…) і застосування сумам, що йдуть на ліки. Доглядач училища Хлопов, що живе у вічному страху від вся-ких доган, нічого не розуміє в педагогічній справі й вічно скаржиться на тяготу

Простодушно наївний поштмейстер Шпекин займається в себе на пошті ученейшим читанням листів, що розкриваються, щоб довідатися, що є нового у світлі. Всі чиновники є найближчими по-мощниками городничего. Не випадково в першій же дії Антон Антонович говорить: . На нижньому ж щаблі адміністративних сходів діють поліцейські: Свистунів, що краде срібні ложки й не по чині берущий хабара

Дер-Жиморда, що дає волю своїм кулакам і для порядку. І раптом все це болото стривожилося звісткою про приїзд ревизо-ра. Управління міста (батьки міста) зі страху приймає за реви-зора дрібного петербурзького чиновника Хлестакова, що зупинився проїздом у міському готелі. Безсоромний хвалько Хлестаков звикає до ролі й своею балаканиною наводить на чи-новников страх

Онберет від городничего й обіцяє куп-цам усунути його від посади, освідчуватися в коханні дружині місто-нічого й робить речення його дочки. Хлестаков герой нового часу, , представник канцелярських сфер. За словами самого Гоголя, Хлестаков.

Папенька відправив його на службу в надії на. Хлестаков полонений столичної жиз-нью й де і як може це його життєве правило. . Їдучи після гарного прийому, він не думає, що зробив що-небудь нечесне. З ним просто трапився забавний випадок. В образах чиновників міста розкриті зовсім конкретні соціальні каліцтва, життя провінційного містечка воспри-нимается як широка картина життя полицейско-бюрократичес-який монархії Миколи I. Сміхом стратить своїх героїв Гоголь

Не-Даром викритий у своїх витівках городничий звертається до усім зі словами: Хищничес-Яке паразитичне існування царських чиновників, бюрокра-тов і тунеядцев, їхні мерзенні вчинки осміюються й викриваються в комедії як прояв антинародного початку. Провінційне чиновницьке суспільство, погрязшее в хабарництві, хабарництві, персоніфікує паразитизм самодержавного ладу. Недарма, посмот-ревіння комедію, Микола I сказав, що йому потрапило більше всіх. Жиз-Ненно правдива комедія наробила багато шуму: реакційні кола злобливо обвинувачували автора в наклепі на чиновників і вимагали заборони п’єси

Гоголь же писав: .У поемі, присвяченої помісному дворянст-ву, також зображене чиновництво. Воно підвищилося в ранзі з повітового стало губернським. Образи чиновників даний загальним круп-ным планом. Губернатор людин, люб’язний і обая-тельный був не товстий і не тонкий, мав на шиї Ганну, і поговари-вали навіть, що він представлений до зірки, втім, був великий доб-ряк і навіть.

Це важливе должност-ное особа, перше в губернії. У поемі виведений і представник вищого петербурзького світла (в). Це генерал-аншеф, що пропонує пораненому офіцерові, що відстояв Росію в Отечест-Венній війні 1812 року, інвалідові без руки й без ноги, чекати отве-та на прохання. Коли ж нещасний каліка рішуче потребо-вал хоч якої-небудь допомоги, бездушний чиновник наказав ви-слати його зі столиці

Поліцеймейстер, , повинен строго й неухильно стежити за тим, як виконуються закони, віддавати в руки правосуддя тих, хто порушує їх, але, навідуючись у гостиный двір, він почуває себе тут, як у власній коморі. . Інакше кажучи, за хабар сховає злочин. Цим він придбав любов і. Гоголь так веде оповідання, що слово набуває протилежного сенсу: учинки, дії представника влади злочинні, анти-народны. От гостряк і. Громадянський обов’язок, суспільні інтереси цим чиновни-кам далекі. На балі в губернатора показані молоді й літні чиновники, які носилися купами по паркеті, як носяться мухи на білому сяючому рафінаді в пору жаркого липневого літа

Хабара, злодійство, чиношанування, кругова порука все це не випадкові явища. Гоголь говорить, що чиновники жорстокі й біс-людяні. Сатирично зображуючи провінційних чиновників, автор завдає удару по бюрократичному апарату всього самодер-жавно-кріпосницької держави й дає зрозуміти, що ці такі ж мертві душі, як і поміщики. За словами Герцена, , його поема являють собою жахливу сповідь современ-ний Росії>.