Творі по повісті В. Близнеця «Звук павутинки». «Присвячую цю книгу трав’яним ковзанам, хрущам , тихому дощу…» - так написав у присвяті до своєї повісті «Звук павутинки» Віктор Близнець

На його сторінках автор познайомив нас із хлопчиком Леней, що живе разом з матір’ю. У цьому сільському куточку немає інших дітей, лише поруч живуть сусіди - дід Глипа й стара Сироха. У кожного з них своя доля… Хоч у Ліні немає сьогодення друга, він не самотній. Бурхлива уява хлопчика подарувало йому фантастичних знайомих - Бумсика (срібного чоловічка), Пушинок. Про кожне з них Ленька розповідає з відвертою дитячою любов’ю. Його срібний чоловічок давно живе в будинку й визванивает срібними підківками. Він світиться синім вогнем, а крильця має легкі й прозорі, як у трав’яної мурахи. А народився срібний чоловічок з падаючої краплі, тому й одержав ім’я Бум. Він нічого не боїться - ні темряви, ні павуків, ні Сопухи! Ленька разом з ним захищав Вишневих Пушинок від піратів. А де ж узялися ці Пушинки? Навесні, коли цвітуть сади, а кульбаби світять жовтими сонечками, Вишневі Пушинки з’являються в саду. Цілими днями сидять нишком, сумують по сонцю, по фіалках. Але « коли в будинку жевріє промінь сонця, виходять на світло й починають свої забави. Пушинки не люблять, щоб їх розглядали люди: маленькі, але дуже горді. Ленька любить своїх фантастичних істот, охороняє їх, навіть годує, залишаючи на крамниці крихти хліба й молочко вблюдечке.

Проте, є одна істота, якою матері лякають неслухняних дітей. Це - Сопуха, вона сопе так, що вітер ходить по будинку, вся бура й кошлата. Ленька ховається від її під подушку. Але він сміливий і знає, що робити. Треба сказати: «Бум, у бій!» - і стрибнути з ліжка. Він тепер командир, за ним - вірний Бум з кинджалами й шаблями. Що там Сопуха - всі вороги розбігаються!

Головний герой повести - тонкий філософ. Він переконаний, що геть усе- має дверцята, треба тільки знайти й заглянути всередину. І тоді таке побачиш стільки нового й незвичайного, скільки навколо живого народу!