Практичні методи соціологічного аналізу конфліктів полягають насамперед у тім, щоб з’ясувати, як самі конфліктуючі сторони сприймають конфлікт і як вони його оцінюють. У цих цілях використовується метод експертного інтерв’ю як з тими людьми, які добре знають історію питання, так і з лідерами й рядовими учасниками конфліктуючих напрямків. Це дуже трудомістка й делікатна робота, тому що далеко не завжди мотиви конфлікту лежать на поверхні й адекватно усвідомлюються учасниками конфлікту з тої й іншої сторони. Збір матеріалу на місці конфлікту припускає опитування свідків зіткнень, ознайомлення з масштабом збитку, нанесеного сторонами один одному. Необхідно також з’ясувати, чи були спроби примирення в конфлікті й чим вони закінчилися, на якій стадії перебуває переговірний процес, хто в ньому бере участь, який статус посередників і осіб, що беруть участь у веденні й організації переговорів: чи можуть вони забезпечити виконання тих рішень, до яких прийдуть конфліктуючі сторони? Практично соціолог, досліджуючи конфліктну ситуацію на місці, може користуватися всією сукупністю традиційних і не традиційних методів. Треба при цьому помітити, що саме в розробці проблематики конфлікту особливо важливі гнучкі методи. Опитування статистичного характеру тут не дадуть більших результатів, інша справа - вивчення менталітету конфронтуючих сторін за допомогою інтерв’ю, включаючи часом і повторні звертання до респондента. Із приводу виявлення пристрастей з боку дослідника серед соціологів, що вивчають конфлікти, немає єдиної крапки зору

Одні думають, що він не повинен їх виявляти, тому що це відіб’ється на вірогідності інформації й на можливості одержання матеріалів від обох сторін конфлікту, інші думають, що соціолог повинен безпосередньо брати участь на стороні тої сили, що він уважає прогресивної, і сприяти тому, щоб учасники конфлікту постійно рефлексировали із приводу своїх дій і висловлень, усвідомлювали тім, як вони формулюють мети свого руху і яких засобів вони збираються користуватися й користуються насправді. Серед російських соціологів до напрямку Турена належить група, очолювана Л.А. Гордоном, що підготував цілий ряд публікацій по сучасному демократичному й робочому русі в Росії. Що стосується збору первинного матеріалу по національних конфліктах, те найкращі результати дає метод участі в переговірних процесах. Стосовно до конфліктів виробничого характеру варто звернути увагу на методи інноваційних і ділових ігор. Успішна розробка таких методів здійснюється В.С. Дудченко й Л.А. Дудченко.

Висновок

Більша частина проблематики конфлікту розробляється на макрорівні в контексті великомасштабних теоретичних побудов, пов’язаних із завданнями пояснення соціокультурних змін у сучасному суспільстві

Одночасно із цим, проблематика конфлікту носить сугубо прикладний характер. Вона користується широким попитом при рішенні цілком конкретних ситуацій, у яких спостерігається зіткнення інтересів двох або більшого числа сторін. По суті справи в практиці організації сучасного менеджменту, у дипломатії, у юриспруденції, комерційній діяльності й інших областях життя, де спостерігається безпосереднє зіткнення інтересів конфронтуючих сторін, зложився прикладний напрямок, що одержало назву конфликтология. Конфликтолог - це спеціальна професія, представники якої беруть участь у багатьох переговірних процесах, виїжджають в “гарячі крапки”, де працюють як консультантів і беруть участь у переговірному процесі на різних рівнях і в різні ситуаціях

Список використовуваної літератури

1. Брушлинский А.В. “Загальна психологія” Москва, Освіта, 1986

2. Веренко И.С. “Конфликтология” Москва, концерн Swiss,1990

3. Готтсданкер Р. ” Основи психологічного експерименту” Видавництво Московського Університету,1982

4. Добрович А.Б. “Вихователеві про психологію спілкування” Москва, Освіта, 1987

5. Здравомислов А.Г. “Соціологія конфлікту” Москва, АТ Аспект прес 1994

Pages: 1 2