Нащипавши, віночка зів´ю,
Віночка звивши, на воду пущу:
Хто вінка пійме, той мене візьме…
Потім дівчата розбігаються врізнобіч, а хлопці намагаються їх зловити.
Удень купальські ігри відбувались навколо рядженого деревця (Купайлиці), а ввечері — навколо ритуального вогнища, що має «горіти високо», символізуючи з´єднання землі з небом. Залишки давніх ритуалів є свідченням того, що це полум´я вважалося жертовним, його наділяли магічною силою: «У давнину побутував звичай кидати у вогонь півня або кінський череп — солярних тварин». Купальське вогнище та обряд, що відбувався навколо нього, називали собіткою, відповідно пісні, якими він супроводжувався — собітковими. Ці твори зафіксували елементи замовлянь, опису цього дійства:
Долішняни, горішняки,
Сходьтеся до нас на собітку,
Спечемо вам сліпу кішку….
Освячення вогнем:
А де той святий Ян,
Освяти нам наше зело,
Що нам три огні клав?
Наше зело і корене,
А ти, Яне, святий Яне,
Што на огень положене…
На думку багатьох дослідників, обряд перестрибування через полум´я є видозміною архаїчної жертви «переведення через вогонь»:
Ой на Купала вогонь горить,
Їй віночка не загубіте,
Ой там Ганнусю перевозять.
Її віночок рутв´яненький,
Ой помаленьку її везіте,
Їі Іванко молоденький…
Згодом обряд перестибування через вогонь став символічним очищенням перед жнивами. Подекуди купальське багаття розкладали над водою, і хлопці з дівчатами, що перестрибували через собітку, падали у воду. Потім молодь ішла у гущавину «шукати цвіт папороті».
На деяких територіях Купала не спалювали у вогні, а топили. Це було пов´язано ще з одним відомим ритуалом, який проводився вранці після святкової ночі, — купання молоді у воді — і вважався обрядом очищення після оргій. Тому тут вода, як у всій календарній обрядовості, є обов´язковим архетипом. У цьому виявляється зв´язок купальських пісень не лише із жанрами весняного та літнього циклів, а й з колядками та щедрівками, у яких нерідко зустрічаються мотиви знесення дівочого вінка у річку, перехоплення молодцями дівчини-перевізнички, переведення через потік тощо. Як у всій давньослов´янській ліриці, вода у купальських звичаях та піснях є символом парування, вінчання (очевидно, етимологічно від «вінок»):
Ой на Йвана на Купала,
Там Марія купалася,
Там Марія в воду впала,
Ой на Йвана, на Купала,
Ой на Йвана, на Купала,
Там з Іваном вінчалася…
Часто картини купальського купелю хлопця та дівчини подаються алегорично:
Ой загородю терном річку,
Із лебідкою вітатися…
Та пустю лебедя і лебідочку,
То не лебедь і не лебідочка, —
А сама буду дивитися,
То Ригор парубок,
Як буде лебідь купатися…
І Наталя дівка…
Частий мотив віддання дівчини тому молодцеві, що витягне її із води, коли вона топиться, або зловить у воді її вінок. Такі твори нерідко завершуються трагічно:
Подобіцявсь Іванко віночок поняти,
Як ступив ногою — по пояс водою,
Віночок поняти, дівоньку взяти.
Як ступив другою — на дно головою…
У купальських піснях дуже часто зустрічається мотив потопання дівчини, яка просить порятунку у своїх рідних — батька, матері, сестри, брата, але ті відмовляються її рятувати. Подекуди він може сприйматись як покарання дівчини за непослух, але Е. Тайлор, вказуючи на значне поширення цього мотиву у різних народів, дає інше пояснення: водні духи, за язичницькими уявленнями, вимагають Чертов, тому «абсолютно очевидно, що з цієї точки зору спасіння потопаючого, тобто виривання жертви із кігтів водяного духу — це безглуздий виклик божеству, який навряд чи зможе залишитися непімщеним…».
Оскільки купальська ніч була часом язичницьких оргій, то тема кохання та тілесної любові є однією із центральних у цих піснях:
Малая нічка проти Купала,
Ночувала другу у темному лугу,
Де ти, дівчинонько, да ночувала?
Вставай, козаче, невірний другу,
Ночувала нічку у барвіночку,
Ночувала третю під ожиною,
Вставай, козаченьку-недовірочку.
Із вірною да дружиною.
У купальських піснях ряд мотивів та образів перегукуються з русальними. Таким, зокрема, є мотив загадування дівчині загадок парубком або його посланцем:
Молодий Марку, чи спиш, чи лежиш?
Пливіть, стрілочки, до моєї дівочки,
Не сплю, не лежу, стрілочки стружу,
Загадайте їй три загадочки,
Котрі луччі — в пучечки в´яжу,
Як одгадає, так моя буде,
В пучечки в´яжу, на Дунай пускаю:
Не одгадає, не моя буде…
Pages: 1 2
Збережи - » Русальні пісні — жанр календарно-обрядової лірики . З'явився готовий твір.