1. Об’єкт, предмет і теоретичні основи вивчення дисципліни “РПС і ЕР”

I.) Зложилося трохи пониманий РПС: По-перше РПС - це просторове поширення речовинних компонентів пр-ва й праця. р-сов. По-друге, - це процес зрушень у РПС на опред. территор. за опред. час. Під РПС розуміється совокуп. процесів по розміщенню підприємств, р-сов і ифраструктури.

РПС визначається: 1) господств. способом пр-ва; 2) особливостями територіального поділу праці; 3) природн. і соц. - ек. умовами; 4) факторами розміщення конкрретн. пр-в і підприємств.

Об’єктом РПС виступає освоєна частина географ. оболонки й общ-в у його взаємодії із природою, іншими словами об’єктом виступають хоз-ва й галузі, населення й природн. р-си.

Предметом РПС виступають: 1) умови; 2) особливості; 3) ефективність територіального размещ. общ-го пр-ва і його разв-ія в межах окремої країни або її террритор-ии.

Під Умовами розуміють природні й ек-ие передумови. Під Особливостями – їх структур. якості (а саме їх галузевий стр-ри (ОС) і территор. стр-ри (ТС) ) , а Ефективність розуміється як ек-кая, соц-а й екологич-ая результативність розміщення.

I I.) Економіка р-нів ЕР - це науковий напрямок регионалистики.

Об’єктом ЕР - явл. стан розвитку хоз-ва окремих територій, вони носять назв. економич. і промиш-их р-нів.

Предмет ЕР - явл. аналіз їх ТС і территор. організації (ТЕ) Теоретичні основи: Вони полягають у тім, що в цих науках

Сформувалися закономірності й принципи формування произ-них структур територій виявлені умови й ф-ри раціонального РПС сформовані методи на основі кот. досліджуються РПС і ЕР (системний, простр-ного аналізу, моделювання) .

Тому в структ-ре знань РПС виділяються три рівні: 1 рівень – Емпіричний (на ньому накопичується й обробляється інформація) ; 2 рівень – Теоретичний ( исслед-ся принципи, ф-ри РПС і висуваються гіпотези) ; 3 рівень – Конструктивний (виробляються концепції, даються прогнози, теорія впроваджується в практику) .

2. Особливості розвитку науки РПС і ЕР. Місце в системі ек-їх і географ^-їх наук.

В історії науки РПС виділяється три етапи: 1 етап - початковий (утробний) починається з періоду великих гегр. відкриттів по 18 в. у той період уже стали потрібні знання по конкр. территор., тому ел-ти аналізу РПС зустрічаються в таких науках, як комерційна географія; 2 етап - камеральна статистика; 3 етап - становлення (кін. 19-сірий. 20в.) , він відрізняється появл. концепцій, тобто найбільш істотних ел-ов теорії.

3. Основні концепції й теорії РПС.

Засновники теорії виробництва Вебер і Тюнен показали, що саме розміщення окремого підприємства може забезпечити, при однакові умови, індивідуальному власникові найбільший дохід.

Наприкінці 19в. і в нач. 20 проблема розміщення пр-ва обмежувалася “теорією штандорту” , суть якої ськладається у виборі оптимального для власника місця розміщення окремого підприємства, за принципом найменших витрат, а розміщення промисловості визначається трьома фак-мі: 1) транспортною орієнтацією; 2) робочою орієнтацією; 3) агломерацією. Теорія розміщення с/г Тюнена. Її суть полягає в тому, що велике місто розглядається як єдиний ринок збуту сільськогосподарських продуктів, відносно кот. розміщаються с/г, причому автор підкреслює вигідність застосування різних варіантів розміщення с/г. В 40-х роках 20в. була опублікована робота німецького проф. Льоша. На відміну від Вебера, Льош надає великого значення ринкам збуту готової продукції, як головному ф-ру розміщення пр-ва, категорично затверджуючи, що правильним є таке розміщення, кот. забезпечує максимальні доходи. Зараз серед найпоширеніших теорій виділяється “географічний детермінізм” , кот. вирішальне значення надає географ. середовищу в розвитку промисловості різних країн і р-нів. Теоретичні висновки представників цієї теорії спростовуються досягненнями НТП, однак не можна недооцінювати географічне середовище при ПР. Найбільш розроблені концепції: 1) территор-ая організація з/х (И. Тюнен) ; 2) ф-рів розміщення промиш-ти (А. Вебер) ; 3) розміщення нас. пунктів, теорія центральних місць (Кристаллер) ; 4) полюсів разв-ія й центрів росту (Перру) .

4. Основні закономірності розміщення пр-ва: суть і характеристики.

Закономірність – просторова модифікація ек. з-на й виражає основ. тенденції розміщення. Кожна закон-ть несе в собі 3 особливості: 1) Об’єктивність, тобто проявляється мимо волі й свідомості людей; 2) Історичність, при особливих усл. вони виникають в опред. момент припиняють свою деят-ть; 3) Автономність, тобто вони не залежать друуг від друга.

Закон-Ть розміщення пр-ва - це об’єктивні категорії, кот. зізнаються й свідомо використовуються в практичної деят-ти.

Закономірності в РПС:

Раціонального розміщення пр-ва. Вона виходить із загального з-на економії часу й загального підвищення произ-ти праці. Одночасно раціонально таке розміщення, кот. приносить дохід шляхом економії витрат, а саме фінансових, див. ф-лу: Де Т-Т - окупність кап. вкладень; ДО1 і ДО2 – загальні розміри кап. витрат у двох конкуруючих крапках; U1 і U2 – загальні витрати пр-ва в цих крапках. По-друге економія матер. - речовинних витрат (а стр-ре витрат,. вони досягають 75%) . По-третє економії транспортних витрат. Ця задо-ть реалізується колись ввсего черец принцип розміщення пр-ва в джерел сировини, палива й споживача, що у свою чергу зменшить витрати, рациональней будуть исполь-ся енергоресурси й менше забруднюватися окр. середовище. Пропорційне й планове розміщення. Походить із галузевих пропорцій і рекомендованих планів разв-ія (бізнес-планів, планів регіонального разв-ія) . Вона втілюється в життя дією принципів вирівнювання рівнів економічного разв-ія районів, территор-го зближення перерабат-щей пр-ти з добив-щей, раціоналізації межрайо-их ек-іх зв’язків. В усл. переходу до рин. ек-ке практично реалізувати цю задо-ть із може через ек-ое регул-ние, кот. передбачає надання певних пільг інвесторам капіталу. Облік цієї задо-ти дасть возм-ть практично вирівнювати рівні ек-го разв-ия регіонів, більш рівномірно розвивати пр-ние сили ек. р-нів. Комплексність. Випливає з ек. з-на общ-го разд. праці, кот. у просторовому аспекті модифікується в з-н террит-го разд. праці й проявляється у формир-нии ек. р-нів і спеціалізації їх хоз-в. Правильне об’єднання й взаємозалежне разв-тие галузей на певної территоррии дасть єкономию, зарахунок зниження витрат основного пр-ва й також здешевлення перевлзок сировини й гот. про-ции. Раз-Ие разд. праці на основі обліку природн. р-сов і транспортн. - географ. положення, навичок і традицій населення; 5) Ек-Ая целосность регіону; 6) Территор. концетрац. пр-их сил.

5. Принципи розміщення пр-ва, використовувані в ринкові усл. господарювання.

Принципи – визначаються як правила довгострокової політики методу господарювання, кот. ураховують опреде-ие закономірності. Всі принципи в РПС діляться на Традиційні й Нові. Традиційні: 1) розміщення пр-ва по всій країні; 2) випереджальне разв-ие відсталих рай-ов і приморських регіонів; 3) наближення пр-ва до джерел сировини й р-нам споживання; 4) поглиблення сформованого ТРТ; 5) облік оборонних потреб; 6) облік екологич. ф-рів; 7) регул-ние росту агломерації. Нові: 1) врахування інтересів всіх форм соб-ти; 2) створення ефф-ний ифраструктури; 3) повиш-ие техн. ефф-ти; 4) облік при розміщенні соц. -их параметрів; 5) облік при розміщенні соц. - их цілей: прогрес, благосост-ие конкр. чіл, щастя життя.

Концепція ф-рів розміщення пр-ва. Ф-Ри динамічності й инерционности, їхній вплив на розміщення пр-ва.

Ф-Ри розміщення - сукупність р-сов і обставин визначальну локалізацію. Засновник вчення про ф-рах розміщення Вебер виділив 4 групи ф-рів: 1) праця; 2) сировина; 3) транспорт; 4) ефект агломерації. Ф-Ри розміщення можна згрупувати по след. напрямках:

Pages: 1 2

Збережи - » Розподіл Виробничих Сил . З'явився готовий твір.