Тарас Григорович Шевченко був захоплений Біблією, священною книгою усіх християн і величним мистецьким витвором, у якому тисячоліттями черпали натхнення письменники, художники, музиканти, скульптори. «Єдина моя втіха тепер — це Євангеліє. Новий Завіт я читаю з благоговійним тремтінням»,— писав поет у листі до Варвари Рєпніної. Багато текстів з Біблії, Псалтиря Шевченко знав напам’ять. Біблійні образи й мотиви можна знайти й у його творах «Давидові псалми», «Подражаніє 11 псалму», «Осія. 60 Глава 14», «Ісаія. Глава 35», «Подражаніе Ієзекіїлю. Глава 19», «Царі», «Неофіти», «Тризна» та інших.

Епіграфи багатьох Шевченківських поем, зокрема «Сон», «Кавказ», «Великий льох», «І мертвим, і живим…», взяті з Біблії, бо відображають основну ідею твору, співзвучні із задумом автора. У «Букварі», укладеному! Шевченком, подаються уривки з Псалтиря і молитов. Поет прославляє Христа як Спасителя світу, як Месію за те, що Бог учить, «як на світі жить, людей любить, за правду стать, за правду згинуть».

У вірші «Полякам» Шевченко пише: «І знову іменем Христовим ми оновим наш тихий рай».

Використовуючи біблійні мотиви й образи, митець висловлював власні мрії про краще майбутнє свого народу:

Оживуть степи, озера,

І не верстовії,

А вольнії, широкії

Скрізь шляхи святії

Простеляться; і не найдуть

Шляхів тих владики,

А раби тими шляхами,

Без ґвалту і крику

Позіходяться докупи,

Раді та веселі. В алегоричну картину пророцтв Ісаії автор вкладає дещо інший, більш конкретний зміст, адже він серцем уболіває за поневолений, пригноблений і зневажений царями, поміщиками український народ. Ось тому йому хочеться, щоб «воздали» «злодіям за злая» і «владики» не знайшли дороги в нове, справедливе суспільство.

У поезії «Злоначинающих спини…» письменник звертається до Бога з молитвою-проханням:

А доброзиждущим рукам

І покажи, і поможи,

Святую силу ниспошли.

… А всім нам вкупі на землі

Єдиномисліє подай.

І братолюбіє пошли. У багатьох творах Шевченка поняття «Бог» і «правда» — синоніми: «Молітесь Богові одному, молітесь правді на землі».

Переспівуючи Давидові псалми, поет щиро вірить, що

Діла добрих оновляться,

Діла злих загинуть.

І осудять губителей Судом своїм правим. У поемі Т. Г. Шевченка «Неофіти» апостол Петро передає неофітові євангельські істини — слова про «любов, і правду, і добро», і юнак-неофіт стає Христовим воїном, проповідником Христового вчення.

Віра в Бога, у вищу справедливість була закладена в Шевченкові ще з дитинства. Про це він писав у своєму автобіографічному вірші «Мені тринадцятий минало…»:

Уже прокликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу, і не знаю,

Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилось,

Чого так весело було.

Висновок. Знання Біблії, захоплення викладеними в ній загальнолюдськими істинами, красою та глибиною алегоричного змісту, поданого у високохудожній формі, дозволили Шевченкові збагатити свою творчість численними біблійними образами й темами, які під пером майстра наповнилися новим змістом.

Опорні слова й поняття: Біблія, Псалтир, «подражаніє», синонімічність понять «Бог» і «правда», євангельські істини, неофіт, Христовий воїн.

Збережи - » Розкрийте біблійні мотиви поезії Т. Шевченка «Ісаія. Глава 35» . З'явився готовий твір.