Розкольників і Свидригайлов - герої одного Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру із кращих романів Достоєвського “Злочин і покарання”. Цей роман відрізняється найглибшим психологізмом і достатком різких контрастів. На перший погляд, у характерах Раскольникова й Свидригайлова немає нічого загального, мало того, вони представляються антиподами. Однак якщо уважніше вдивитися в образи цих героїв, то можна знайти певну подібність

У першу чергу ця подібність проявляється в тім, що обоє героя роблять злочини. Правда, роблять вони це в різних цілях: Розкольників убиває бабусю й Лизавету заради перевірки своєї теорії, зі шляхетною метою допомогти злиденним, знедоленим, приниженим і ображеним. А Свидригайлов всю свою низинну енергію направляє на одержання сумнівних задоволень, намагаючись домогтися бажаного за всяку ціну. Розкольників і Свидригайлов з’являються перед читачами як “сильні” особистості

И це дійсно так. Тільки володіють виняткової силоміць волі й незворушністю люди можуть змусити себе переступити криваву рису, свідомо піти на злочин. Обоє ці героя прекрасно поні томлять, що по суті своєї вони надзвичайно близькі. І недарма при першій же зустрічі Свидригайлов говорить Раскольникову: “Ми одного поля ягоди”. Згодом і Розкольників приходить до розуміння цього. За злочином треба покарання

В обох героїв воно зразково однаково. І Розкольників, і Свидригайлов випробовують найсильніші борошна совісті, вони каються у вчиненому й намагаються виправити положення. І, здавалося б, встають на шлях щирий

Але щиросердечні роздирання незабаром стають нестерпними. У Свидригайлова не витримують нерви, і він закінчує життя самогубством. Розкольників з жахом розуміє, що з ним може відбутися т же саме, і зрештою зізнається всодеянном.

На відміну від Раскольникова Свидригайлов має трохи двоїстий характер. З одного боку, здається, що він звичайна, нормальна, тверезомисляча людина, яким він і представляється Раскольникову, але цю сторону характеру заглушає його вічний і нескоримий потяг до задоволень. Розкольників же, по-моєму, куди більше твердий у своїх намірах людин. Він навіть у чомусь схожий на тургеневского Базарова, що жорстко дотримується своєї теорії й перевіряє її на практику

Заради своєї теорії Розкольників навіть розриває відносини з матір’ю й сестрою, він хоче зробити враження на навколишніх завдяки своїй теорії й ставить себе набагато вище навколишніх. У представлені вище міркуваннях і полягають, на мій погляд, розходження й подібності між Раскольниковым і Свидригайловым, яких можна назвати двома сторонами однієї медалі