Російський народний художній промисел; виник в 17 столітті. Назва походить від села хохлома (нижегородська область). Декоративний розпис на дерев’яних виробах (посуд, меблі) відрізняються тонким візерунком із зображенням різних рослин, виконане червоними й чорним (рідше зеленим) тонами й золотом по золотавому тлу. Вид російського народного мініатюрного живопису темперою на лакових виробах з пап’є-маше (коробки, скриньки, портсигари). Виникла в 1923 році в селищі палех на основі іконописного промислу. Для палехских мініатюр (побутові, фольклорні, історичні, літературні сюжети), виконаних яскравими локальними фарбами по чорному тлу, характерні тонкий плавний малюнок, достаток золота, добірність подовжених фігур

городецкая розпис. російський народний художній промисел; існує із середини 19 століття в районі м. Городець (нині нижегородська область). Яскрава, лаконічна городецкая розпис (жанрові сценки, фігурки коней, півнів, квіткові візерунки), виконана вільним мазком з білоїої й чорною графічною обведеним, прикрашала прядки, меблі, ставні, двері. В 1938 р. Заснована артіль (з 1960 р. Фабрика городецкая розпис), що виконує сувеніри

На ріці узоле, у древніх заволзьких лісах розкинулися стародавні російські села - новопокровське, хрящі, кулигино, семино. Звідси й веде свою історію відомий в усьому світі хохломской промисел. У цих селах і понині живуть майстра-художники, які розписують дерев’яний посуд, продовжуючи традиції батьків, дідів і прадідів

однак установити час появи хохломской розпису дослідникам поки не вдалося. Адже дерев’яний посуд і інше начиння довго не зберігали. Від частого застосування вона зношувалася, робилася непридатним. Її викидали або спалювали, заміняючи нової. До нас дійшли виробу хохломских майстрів в основному лише xix століття

характерна для хохломи оригінальна техніка, де розпис кіновар’ю й чорною фарбою виконувалася по золотому тлу, знаходить аналогії в давньоруському мистецтві

у документах є згадування про те, що наприкінці xvi і початку xvii століття в троїце-сергієвій лаврі при врочистому прийомі гостей їм підносили дерев’яні ковші, прикрашені золотом і кіновар’ю, а також кубки

на початку xvii століття до троїце-сергієвої лаври були приписані заволзькі землі, серед яких перебувала й хохлома. Селяни не тільки бачили цей золочений посуд, але й могли знати спосіб її фарбування. Але в хохломских майстрів був свій спосіб “золочення”. Посуд натирали олов’яним порошком, покривали оліфою й нагрівали в різьблені позолочені печі. Оліфа від високої температури жовтіла, а олово, що просвічує крізь неї, ставало золотому

один із кращих майстрів хохломской розпису так говорив про цей промисел: (самий характер розпису, що наслідує золотий і срібному посуду був підказаний декоративним мистецтвом древній русі… Хохлома, імовірно, була лише пізнім відбиттям цього великого мистецтва…)

в xix столітті промисел настільки розрослося, що поставляв свій товар у великій кількості не тільки на внутрішній ринок, але й за кордон у країни середній азії й західній європі. Виготовленням посуду й інших предметів побуту займалося відразу кілька сіл семеновского й балакнинского повітів нижегородської губернії, макарьинского й варнавинского - костромський. Серед них було щось типу поділу праці. В одному селі оброблялося дерево, в іншій - наносився малюнок

самі ранні добутки хохломи в зборах російського музею ставляться до другої половини xix століття. Вони нараховують близько 170 різноманітних по призначенню предметів побуту. Посуд представлений мисками й чашками будь-яких розмірів: від маленьких, схожих на десертні розетки, до величезних 70-80 сантиметрів у діаметрі; різними поставцями й бочатами сільничками й безліччю ложок

дешевий повсякденний посуд можна було відрізнити за простими візерунками, нанесеним спеціальними штампиками з фетрової тканини або гриба-дощовика. Це спирали, ромбики, дрібні розетки й листики

більше дорогі речі розписували кистю від руки, створюючи різні композиції трав’яного орнаменту, де ритмічно сполучаються злегка изгибаются тоненькі червоненькі й чорні гілочки з пишними пір’ястими листами-травинками. Іноді червоно-чорна пухната травичка доповнювала основний орнаментальний мотив кучерявого великого стебла, кожний завиток якого закінчувався червоною ягідкою

в 1960-е роки стали виконувати багатопредметні набори й сервізи

сучасна хохлома по праву одержала широке визнання не тільки в нашій країні, але й далеко за її межами. Прикрашені яскравим розписом столові набори, чашки, ложки, меблі експонується на багатьох найбільших міжнародних виставках. І завжди це неповторне життєрадісне мистецтво знаходить любов і розуміння людей всіх національностей.

У колекції добутків сучасних художніх промислів, що зберігаються в російському музеї, значне місце займає лакова мініатюра мстери.

виготовлення лакованих скриньок з мініатюрним розписом на кришках виникло в нинішнім селищі мстёра володимирської області в тридцяті роки нашого сторіччя. Збори російського музею дає подання про шляху розвитку й становлення мистецтва мстери за майже піввіку його існування. Серед екпонатов є й такі, які відкривають нам одну зі сторінок передісторії промислу. Це різні побутові предмети з дерева, розписані темперними фарбами й покриті шаром лаку: круглі плоскі коробочки з орнаментом, лоток з лубочною сценкою, посудини із кришками (так звані кубушки), одні з персонажами пісень кольцова, інші - з біблійними сюжетами. Зображення святої трійці або волхвів, що скакають на конях, поміщені на закруглених стінках посудин, викликають мимовільний подив. Щоб зрозуміти, як з’явилися на світло ці предмети з дерева, створені в постреволюционние роки, потрібно звернутися до ще більш раннього періоду історії мстери.

богоявленская слобода мстёра возниковского повіту володимирської губернії, починаючи з xiv століття було одним з багатьох у той час центрів іконопису. До середини xviii сторіччя на частку володимирського краю випала місія продовження іконописної справи, коли в інших центрах воно йшло до загасання. Саме в мстере, а також у палесі й холуї із цього часу зосередилося основне виробництво ікон, расходившихся по всій росії

в 1923 році на міжнародній виставці полешане представили свої скриньки з мініатюрами. Дерев’яні предмети мстерцев не витримали конкуренції з яскравими добутками палешан. Образливим була така поразка для мстерцев. Вирішили й вони використовувати під мініатюру той же матеріал - пап’є-маше.

скриньки, скриньки, цигарниці, з пап’є-маше стали прекрасною основою для мініатюрного темперного живопису, у якій майстри знайшли нові можливості для розвитку свого мистецтва

в 1931 році в мстёре утворилася артіль (пролетарське мистецтво), де був створений цех у якому стали працювати над створенням скриньок багато колишніх іконописців. Зачинателями цього мистецтва були н.п. Іклів, а.н.брягин, а.ф. Катягин, е.в. Юрін, і.н. Морозов, в.н. Овчинников, г.т. Дмитрієв

з 1930-х до початку 50-х років у мстёре зложилися й одержали розвиток основні особливості стилю місцевої лакової мініатюри. За цей час мстёрци досягли високої професійної майстерності й створили чимало чудових добутків. На відміну від образів палехских художників персонажі н.п. Кликова - цілком реальні люди, що діють у реальної, навіть конкретній обстановці. Але тут є необхідна в лаковій мініатюрі ступінь умовності й узагальнення. Поступово нам відкриваються засоби її досягнення. У композиції явно читаються три плани. Перший - смуга землі - як би відсуває дію вглиб своєрідної сцени, обрамленою декорацією, що представляє густий ліс на тлі світлого неба. Більшу роль грає колорит, побудований на сполученнях відкритих, чистих фарб, якими іклів ліпить фігури персонажів, підкреслюючи їхню об’ємність не світлотінню, а відблисками. Пейзаж залишає відчуття реального, завдяки блакитним небесам із хмарами, гіллястим деревам і колориту, що передає атмосферу теплого, сонячного дня

Pages: 1 2