И я впаду, Уражений своею перемогою… А. Галич Сама жорстока, так звана “третя хвиля” еміграції довелася на час після катастрофи політичних надій “відлиги” шістдесятих років. Тоді виявилися за кордоном А. Солженицын, А. Галич, В. Аксьонов, В. Некрасов, В. Войнович і інші. Георгій Миколайович Владимов також випив чашу “третьої хвилі” еміграції до дна. Тема Росії була основною темою письменників-емігрантів. Більшість добутків, які одержали популярність уже в еміграції, були початі ними ще на батьківщині

Наприклад, оповідання “Не обертайте уваги, маэстро!” був написаний Владимовым за рік до еміграції, в 1982-м. Видати його автор зміг тільки на Заході. Така доля добутків російських письменників “третьої хвилі” дуже типова

В оповіданні автор ставить традиційну для російської літератури проблему морального вибору героя, але вирішується вона зовсім інакше, чим у радянській прозі, адже оповідання належить до російської непідцензурної літератури, він - явище великої і єдиної світової культури. Сюжет оповідання простий і парадоксальний: у квартиру, що належить звичайній радянській сім’ї, вторгаються двоє чоловіків і жінка. Вони показали хазяям якусь книжечку, що звичайно видається співробітникам “однієї відомої установи”.

Далі ці троє займають одну кімнату й починають спостереження за вікнами сусіднього будинку, де живе якийсь опальний письменник. Я впевнений, що Владимов мав на увазі самого себе, уводячи в оповідання письменника. Хазяї в шоку, не знають, як реагувати: протидіяти гэбешникам, що володіє необмеженою владою, неможливо, але письменник, за яким стежать, їхній гарний знайомий, він тиха й мирна людина, що зайнята своїми рукописами

Гучну історію його виступу на Заході вони, звичайно, засуджують, але це не таке вуж страшне зло. Тим часом кропітке спостереження їхніх незваних гостей, а тепер уже й мешканців триває, крім того, вони телефонують дисидентам і псують їм настрій. Здавалося б, заняття абсурдні, однак зведені в принцип захисту держави, вони як би вимагають до себе поваги. Письменник зображує гэбешников, загалом, непоганими людьми: вони співають романси, сперечаються про творчість Окуджавы й Висоцького, пісні яких у ті часи вважалися напівзабороненими

Починається внутрішня моральна боротьба хазяїв квартири, вони не знають, що робити: чинити опір або продовжувати сприяти не дуже чималим діям, що відбувається на їхніх очах явно, представників влади. Це безвихідне протиріччя глава сімейства зрештою вирішує досить оригінальним способом. Він усе більше відмінюється до думки, що ці троє - не ті, за кого себе видають, що це зловмисники, що проникнули в його квартиру з якоюсь корисливою метою. Хазяїнові легко це зробити, тому що раніше він ніколи не зіштовхувався із представниками комітету держбезпеки, а лише носив в уяві їхні піднесені образи самовідданих культурних стражів суспільства. Ці ж розповідають вульгарні анекдоти й т.д. Все це не в’яжеться з них званням

Автор хотів цим сказати, що в нещасного, затурканого радянського громадянина щось трапилося з мозками: він бачить очевидне й не може усвідомити щирого змісту побаченого. Далі починається теперішній фарс. Хазяїн квартири заявляє вмилицию.

Приходить група захоплення, і після короткої заварухи всі, звичайно, з’ясовуються: спостерігачі дійсно гэбисты, але хазяїв вони не можуть ні в чому обвинуватити, ті діяли за законом, як щирі радянські люди. Дуже показова й символична кінцівка оповідання. На питання хазяїна: “И довго все це буде” - співробітник “установи” коротко й просто відповів: “Все життя”.

В оповіданні Владимова явно критикується радянський лад. Більше того, автор показує шляхи виходу людей із цього нещастя, що заподіює всім стільки страждань. Він, як лікар, ставить діагноз хвороби, показуючи, як його герої вибираються з даної ситуації, що підштовхуються здоровим глуздом, хоча в цьому випадку це було зведено кфарсу.

Винесені в заголовок оповідання рядки Б. Окуджавы як би говорять читачам: треба, навпаки, звертати увагу на всі, із чим наша совість погодитися не може. Тоді воля буде копіювання заборонене © 2005 можлива. Радянська цензура, звичайно, не могла пропустити таке оповідання

У свою чергу непідцензурна проза внесла відчутну лепту в діяльність всіх прогресивних сил, спрямовану на скинення тоталітарного режиму в нашій батьківщині.