Пушкін висміює «романтичні похилості» своїх героїв, протиставляє їм здоровий глузд, реальне життя зі своїми проблемами, своїм сюжетом. Він показує банальні конфлікти неординарно, але цілком реально. Від цього «Повісті Белкина» мають магнетичний вплив на читача, що на початку повести може думати: «Добре, що я не на його (її) місці», а наприкінці історії: «А як би я надійшов (а) на місці героя?».

В «Повісті Белкина» з’являються похмурі пророкування нерозв’язності ситуації, сумного її кінця. Але прагнення героїв жити так, як вони хочуть, нехай навіть це будуть заморочливі будні, вселяють надію на те, що каждый герой - творець свого щастя