Основний рiзновид реалiстичного роману. Утвердився у XIX ст. Для нього характерна iдеологiзацiя приватного життя, побуту персонажiв. Письменники-реалiсти, передовсiм французськi реалiсти Стендаль, О. де Бальзак, Г. Флобер, англiйськi Ч. Дiккенс i В. Теккерей – розсувають сжюетнi рамки й до особистiсного, приватного аспекту зображення долучають сцени i епiзоди, що охоплюють життя усього суспiльства та епохи. Роман соцiально-побутовий часто вiдтворює конфлiкт мiж людиною та суспiльством i в такий спосiб намагається розв’язати його або констатує неможливiсть усунення конфлiкту (I. Тургенєв, Л. Толстой, I. Нечуй-Левицький, Панас Мирний та iн.). Це майстерно змальовано й у романi соцiально-побутовому XX ст. (Дж. Лондон, Г. Манн, Е.-М. Ремарк, Е. Хемiнгуей, А. Моравiа, Л. Арагон, М. Шолохов, Б. Прус, Я. Iвашкевич, К. Чапек, У. Самчук, М. Стельмах та iн.). Сьогоднiшнiй роман соцiально-побутовий здебiльшого набуває рис психологiчного роману («Сестри Рiчинськi» I. Вiльде).