про « универсуме» і універсальну людину. Свої основні эстетические ідеї Новалис втілив у романі «Генріх фон Офтердинген» (1800; з намічених двох частин друга була тільки почата).

Історичним прототипом для свого героя Новалис обрав миннезингера початку ХШ в. Основні ідеї й весь задум роману розкриваються як розгорнута эстетическая утопія, зміст якої сконцентрований в алегоричній казці головного героя Клингсора. Свою эстетическую утопію Новалис проектує у феодальне минуле Німеччини. Але було б зовсім невірно думати, що в романі він ідеалізує феодальне середньовіччя й призиває до його реставрації. Германія початку XIII сторіччя в романі має мало загального з Німеччиною того часу. Новалис ставить своїм завданням у романі не стільки показати в ідеалізованому світлі картину феодальних відносин, скільки створити романтичну атмосферу поетичної напівказкової ідилії, який нібито було німецьке середньовіччя - «вдумлива романтична епоха, що таїть велич під скромним одіянням».

Побудова роману чітко продумано й має стрункий логічний характер. Відтворюючи вигляд Ґете в образі Клингсора, автор зображує останнього як найбільшого поета. Генріх - його учень. Роман Новалиса став у відомому змісті класичним добутком романтичної літератури, оскільки в ньому особливо чітко пролунала ідея прагнення до мрячного й невизначеного романтичного ідеалу, що символізується в образі «блакитної квітки».

Цей символ, у свою чергу, зливається з ідеальної улюбленої, що Генріх знаходить у Матильде, потім, втративши її, знаходить знову в її перевтіленні - у Ціані. Але символ «блакитної квітки» має в романі набагато більше широкий зміст, ніж асоціація з коханої. Ідеал - це не тільки любов. Це той шлях пізнання, через який повинен пройти герой Новалиса. Кохана - лише частина цього ідеалу, лише віха на цьому грандіозному шляху збагнення істини й краси