Роман фантастичний (грецьк. phantastike – здатнiсть, уявляти) – роман, сюжет якого грунтується на фантастицi, тобто уявний свiт якого не вiдповiдає наявному реальному свiту або прийнятому, усталеному поняттю можливого. Художнiй образ у романi фантастичному виходить за межi мiмезису, твориться шляхом моделювання письменником «нового» свiту, котрий живе за своїми законами й нормами, чи завдяки створенню автором двох паралельних свiтiв – дiйсного та iрреального, фантастичного. Витоки цього жанру – у середньовiчному лицарському романi XIV-XV ст., котрий, у свою чергу, сягав глибин мiфотворчої народнопоетичної свiдомостi. Нерiдко до фантастики вдаються при створеннi реалiстичного, фiлософського, сатиричного та iн. романiв («Майстер i Маргарита» М. Булгакова, «Сто лiт самотностi» Г. Гарсiа Маркеса). Рiзновидом роману фантастичного є науково-фантастичний. В украiнськiй лiтературi ХХ ст. вiдновив свої традицiї фантастичний химерний роман («Самотнiй вовк» В. Дрозда), а також «умовно»-фантастичний, химерно-гротескний (трилогiя Є. Гуцала «Позичений чоловiк», «Приватне життя феномена», «Парад планет»).