А. Н. Толстой починає роботу над романом «Петро I» в 1929 році, «коли тріскотить і валить старий мир». Однак створенню роману передувала тривала робота Толстого над цілим рядом добутків, що відбили інтерес письменника до Петровской епохи й послуживших підготовчим етапом для написання роману «Петро Перший». В 1917-1918 роках були написані нарис «Перші терористи», оповідання «Мара» і «День Петра». Письменник згадував пізніше про ці перші свої спроби підійти до зображення Петра: «На самому початку Лютневої революції я звернувся до теми Петра Великого: мабуть, скоріше інстинктом художника, чим свідомо, я шукав у цій темі розгадки російського народу й російської державності…» В 1928-1929 роках Толстої знову вертається до цієї теми

Він пише історичну п’єсу про Петра - трагедію «На дибі». У ній значно расширя-, ется коло зображуваних історичних осіб і подій (показується зіткнення Петра із царевичем Олексієм, історія перетворення Марти Скав-Ронской у російську імператрицю й ін.). У п’єсі «На дибі» Толстої, по його власному визнанню, «ще не зовсім звільнився від ідеалістичних тенденцій в окресленні епохи». Неодноразово говорив він також і про те, як образ Петра довгий час не складався в його свідомості з повною ясністю: «На «Петра» я націлювався давно. Я бачив всі плями на його камзолі, я чув його голос, але Петро залишався для мене загадкою в історичному тумані».

Однієї із завдань роману письменник уважав спробу зобразити становлення особистості в історії. Весь хід оповідання повинен був довести взаємовплив особистості й епохи, підкреслити прогресивне значення перетворювальних дій Петра, їхня закономірність і необхідність. Крім того, однієї із завдань є «виявлення сил, що рухають, епохи» - дозвіл проблеми народу. Ідейний задум роману знайшов відповідне вираження у всій побудові добутку

Толстой писав: «Історичний роман не може писатися у вигляді хроніки, у вигляді історії. Потрібна насамперед композиція, архітектоніка добутку. Що ця таке, композиція? Це насамперед установлення центра, центра зору. У моєму романі центром є фігура Петра I». Отже, у центрі оповідання Толстого - Петро

У романі Толстої малює процес становлення особистості Петра, формування його характеру під впливом історичних обставин. «Особистість, - писав Толстой, - є функцією епохи, вона виростає на родючому ґрунті, але, у свою чергу, велика, більша особистість починає рухати події епохи». Нудьга Преображенського палацу приводить Петра в слободу, до простих людей. Учителем Петра стає життя

Азовський похід приводить його до думки про необхідність створення флоту, «нарвская конфузив» - до реорганізації армії. Петро активно втручається в життя, змінює неї. Товстої оцінює загальний характер втручання Петра в історичний процес: дії Петра цілеспрямовані, спокійні, рішучі, виходять із реальності. Петро рівняється із Софією, з Голіциним, і доводиться його винятковість у справі перетворень. Але роман не стає біографією Петра. Ще раз підкреслимо, що Толстому важлива епоха, що формує історичного діяча, неї рух

Створюється багатопланова композиція, що дає можливість показати життя всіляких верств населення Росії. У романі представлені селяни, солдати, стрільці, купці, бояри, дворяни, дія розвертається в різних місцях: у Кремлі, у хаті Ивашки Бровкина, у Німецькій слободі, Москві, Азові, Архангельську, Нарві й т.д. Сюжетну основу роману становлять найважливіші події в житті країни, сам рух епохи: повстання стрільців, правління Софії, кримські походи Голіцина, азовські походи Петра, стрілецький бунт і т.д. Однак відбір подій продиктований завданням показати становлення особистості в історії, іншими словами, пояснити, як події впливають на формування особистості Петра. Роман дуже динамічний, і динамічним його робить гострота основних конфліктів: між самодержавством і народом і між старий і новим («мужик з поротою задницей абияк колупав осоружну землю»).

Перший розділ роману знайомить читачів з побутом і вдачами старої Москви, з настроями різних груп людей. В експозиції книги письменник показує історичну необхідність перетворень. Іван Бровкин: «Того подай, цього подай… Тому заплати, цьому заплати… Але - прірва, - така держава!

- хіба її наситиш? Від роботи не бігаємо, терпимо… Ох, хлопці, краще я втечу, звір мене в лісі заламає, смерть скоріше, ніж це бешкетництво…

» Волков: «Всі народи живуть у багатстві, у достатку, одні ми злиденні…» Купець: «Вони одне знають - вихолощувати гроші в скарбницю, а як ці гроші діставати - їм однаково. Останню сорочку зніми - віддай. Як вороги на Москві».

Зібравши такі висловлення, Толстой задумався: хто може встати на чолі перетворень? Використовуючи прийом контрасту, протиставляючи сцени з Петром сценам із Софією, Іваном і Голіциним, Толстой доходить висновку: тільки Петро I. Уже в першій книзі великого значення набувають масові сцени, що зображують протиріччя між народом і урядом. Друга книга, за свідченням Толстого, «більше монументальна, більше психологічна». Вона починається із зображення «неохоче» Москвы, що пробуджується, і кінчається картиною споруджуваного Петербурга

Отут менше історичних подій, більше психологічних характеристик. Нове уривається в побут (сім’я Бровкиных). Третя книга присвячена боротьбі за Юр’єв і Нарву. Товстої писав: «У ній буде показана законодавча діяльність Петра I, його новаторство в області змін укладу російського життя…» Даються описи Заходу: Польщі, Голландії, Франції

Книга починається з опису Москви, причому воно дається по контрасту з 2-й книгою: Москва опустевает, затихає, центр переміщається в Петербург. У третій книзі описуються перемоги над Карлом XII, ставиться проблема культурного розвитку Росії. Товстої зображує Петровскую епоху в постійній динаміці руху

Це виражається в показі зміни життя країни, побуту людей. Велика отут роль вигаданих персонажів, які не завжди епізодичні, а найчастіше тісно пов’язані з життям Петра (Бровкины). Особливістю композиції книги є наявність авторських відступів, у яких даються узагальнені характеристики й погляд на минуле з позицій сучасності. На закінчення не можна не сказати про те, що, крім архівних документів і літературних джерел, Толстой широко використовував у романі й фольклорний матеріал. У ньому безліч фольклорних образів і мотивів

Те мигне прислів’я, приказка, гострий народний жарт; те почується відзвук народної пісні або казки; є опису стародавніх обрядів. Звертаючись до фольклору, Толстой намагався показати багатий внутрішній мир all soch © 2005 російської людини. Деякі історичні пісні, як, наприклад, пісні про завоювання Азова, про будівництво Воронезького флоту, про будівництво Ладожского каналу, про підставу на Неві нової столиці, дали письменникові можливість відбити відношення народних мас до подій петровского царювання, допомогли осмислити загальний характер епохи, усвідомити роль зображуваних їм подій і історичних осіб. Цікавий відбиток наклав фольклор і на загальний склад оповідання, місцями надзвичайно близький до народного мовлення. Роботі над мовою свого історичного роману Толстой надавала велике значення

Ще в 1929 році в одній статті він докладно розповідав про те, як стародавні судові документи XVII століття пожвавили його інтерес до народної мови, привели його до широкого використання багатств живого народного мовлення. «Наприкінці 16-го року покійний історик В. В. Калмаш, довідавшись про мої плани писати про Петра I, постачив мене книгою. Це були зібрані професором Новомбергским пыточные запису XVII в. - так званої справи «Слова й справи…». И раптом моя вутла лодчонка виплила з непроникного туману на сяючу гладь… Я побачив, відчув - сприймав дотиком: російський мова…

Мова чистий, простий, точний, образний, гнучкий, начебто навмисно створений для великого мистецтва». Вивчаючи документальні матеріали, відзначаючи найбільш типові для мови XVII-XVIII століть вираження й слова, письменник прагнув знайти й зафіксувати насамперед ті слова й звороти мовлення, які допомагали йому передати колорит країни, але в той же час могли бути зрозумілі й близькі сучасному читачеві