Якщо сміятися, так уже краще сміятися сильно й над тим, що дійсно гідно осміяння загального, Н. Гоголь Комедія “Ревізор”, написана Н. В. Гоголем, безсумнівно, належить не тільки до класики світової драматургії, але й до добутків, які з першої миті захоплюють читача й не відпускають його уваги до останньої сторінки. Сюжет комедії був підказаний Гоголю А. С. Пушкіним, що високо ценили літературний талант молодого all so ch. ru 2001 2005 письменника з його “здатністю вгадувати людини й декількома рисами виставляти його раптом усього, як живого”. Комедія, створена Гоголем, не так проста, як може здатися на перший погляд. Її ціль - не тільки розважити читача дотепним жартом, що доля зіграла із чиновниками міста N, але й змусити його задуматися про себе, про своє оточення. У безсмертному творі Гоголя насправді дуже мало придуманого

На прикладі маленького повітового містечка Гоголю вдалося показати те, що було характерно для всієї величезної Росії того часу: чиноугодничество, хабарництво, кар’єризм, казнокрадство, сваволя чиновників. Таким чином, ситуація, описана в комедії, могла виникнути практично в будь-якому місті. Целую галерею російських типів вивів на сцену Гоголь у своїй комедії. Нескінченно забавним здається іноді поводження чиновників, чиї образи Гоголь створював з неабиякою часткою іронії

Неможливо забути виверткого кар’єриста городничего, що ніколи не пропускає своєї вигоди й звиклого вистачати все, що пливе йому в руки. З більшим гумором описаний “вільнодумець” - суддя Ляп-Кин-Тяпкин, упевнений у своїй непогрішності через те, що хабарничає борзими щенятами. Гірку посмішку викликає образ піклувальника богоугодних закладів Земляники, у лікарні якого люди не тільки недоїдають і ходять брудні, але й “мруть, як мухи” через недолік ліків. А от на сцені сам Хлестаков!

Ледар і ледар, невтримний хвалько й врунишка - ну як до такому ставитися серйозно! Однак же чиновники міста приймають його як “державного служащего”. Чим не ревізор: дивиться свысока, говорить красиво, хабара бере, розповідає небувале. Знаменита й шановна людина цей Хлестаков!

Таким чином, ми ясно бачимо, що комедія “Ревізор” - це не вигадка, не наклеп на сучасну письменникові життя, а її відбиття. Тих же, кого ця комедія обурила більше всіх, хочеться направити в самий початок, до епіграфа, що є гідною відповіддю Гоголя своїм критикам: “На дзеркало неча нарікати, коли пика крива”. Якщо уважно придивитися, можна помітити, що в комедії немає позитивного героя

Оцінюють і обмірковують дії й учинки діючих осіб самі глядачі й читачі. Обмеженість, дурість, пристосовництво чиновників міста викликають сміх, і цей сміх - єдине “чесна особа” у комедії, адже він зв’язує дію на сцені з живим відгуком глядачів. “Чому смієтеся?

над собою смієтеся!..” - говорить городничий залу з волі автора. Гоголь досяг своєї мети “зібрати в одну купу все дурне в Росії… і за одним разом посміятися над всім”.

Але письменник сміється не один - він сміється з нами, і в цьому сила комедії. Після прочитання “Ревізора” я ніколи вже не забуду зміст слів великого Гоголя: “ПРО, сміх велика справа! Нічого більше не боїться людин так, як сміху. Він не віднімає ні життя, ні маєтку у винного; але він йому сили зв’язує, і, боячись сміху, людина втримується від того, від чого б не удержала його ніяка сила…

“