Роман “Воскресіння” був задуманий письменником як викриття існуючого положення в країні, коли надмірна вбогість і затурканість одних сусідила усі права захищені 2001-2005 з непомірною розкішшю інших. Якщо підходити до проблемі розкриття характерів, героїв і їхнього побуту із цієї позиції, то стане ясно, що портрет в “Воскресінні” виступає не як самостійна деталь тексту, а як частина повністю охоплює добуток протиставлення, контрасту між простим народом і представниками вищого суспільства. Цю думку можна довести на прикладі повсякденного життя Дмитра Нехлюдова, людини заможного, і Катюші Масловой, дівчини з народу. На самому початку роману Толстой дає нам деяке подання про скитаниях, халепах, і приниженнях Масловой. Зрештою, після всіх митарств вона попадає в будинок терпимості: “Масловой стояв вибір: або принизливе положення прислуги, у якому, напевно, будуть переслідування з боку чоловіків і таємні тимчасові перелюбства, або забезпечене, спокійне й добре оплачуване постійне перелюбство, і вона обрала останнє, вона цим думала відплатити й своєму спокусникові, і прикажчикові, і всім людям, які їй зробили зло… І з тих пор почалася для Масловой те життя хронічного злочину заповідей божеськ і людських, котра ведеться сотнями й сотнями тисяч жінок і кінчається дев’ятьома з десяти болісними хворобами, передчасною старезністю й смертю”.

Зовсім по-іншому прожив всі ці роки її спокусник- Дмитро Нехлюдов. Товстої розповідає про нього відразу ж після історії Катюші. Отут і проявляється особлива роль портрета, що дозволяє створити в читача враження про те, що життя однієї людини - це життя всього суспільства, якому він належить: “Він спустив з ліжка гладкі білі ноги, знайшов ними туфлі, накинув на повні плечі шовковий халат і, швидко й важко ступаючи, пішов у сусідню зі спальнею вбиральню, всю просочену штучним заходом еліксирів, одеколону, парфумів

Там він вичистив особливим порошком пломбовані в багатьох місцях зуби, виполоскав їх запашним полосканьем, потім став з усіх боків митися й витиратися різними рушниками. Вимивши запашним милом руки, старанно вичистивши щітками, відпущені нігті й обмивання з великого мармурового вмивальника собі особа й товста шия, вона пішов ще й у третю кімнату в спальні, де приготовлений був душ. Обмивання там холодною водою мускулисте, що обклалася жиром біле тіло, воно надяг чисту вигладжену білизну і як дзеркало вичищені черевики”. До чого не схоже цей опис на тьмяні картини життя Маеловой і подібних їй. Таким чином, портрет у романі “Воскресіння” покликаний показати не тільки особливості якого-небудь одного героя, але й окремий клас, импредставленный.