Якщо говорити про фантастику й гротеск у творчості Миколи Васильовича Гоголя, те вперше ми зустрічаємося із цими елементами в одному з перших його добутків «Вечора на хуторі біля Диканьки». Написання «Вечорів…» пов’язане з тим, що в цей час російська громадськість виявляла велику цікавість до України: її вдачам, побуту, літературі, фольклору, і в Гоголя виникає смілива думка - відгукнутися власними художніми творами на читацьку потребу в українській тематиці, зокрема, у матеріалах фольк-лорно-етнографічних. Імовірно, на початку 1829 року Гоголь починає писати «Вечора…

». Тематика «Вечорів…» - характери, духовні властивості, моральні правила, вдачі, звичаї, побут, повір’я українського селянства («Сорочинская ярмарок», «Вечір напередодні Івана Купалы», «Травнева ніч»), козацтва («Страшна помста») і дрібного помісного дворянства («Іван Федорович Шпонька і його тіточка»). В «Вечорах…» герої у владі релігійно-фантастичних подань, язичеських і християнських вірувань. Гоголь відображає народну самосвідомість не статично, а в процесі історичного росту

И зовсім природно, що в оповіданнях про недавні події, про сучасність демонічні сили сприймаються як марновірство («Сорочинская ярмарок»). Відношення самого автора до надприродних явищ іронічне. Обійнятий високими думами про цивільне служіння, що прагне до «шляхетних подвигів», письменник підкоряв фольклорно-етнографічні матеріали завданню втілення духовної сутності, морально-психологічного вигляду народу як позитивного героя його добутків. Чарівно-казкова фантастика відображається Гоголем, як правило, не містично, а відповідно до народних подань, більш-менш очеловеченно. Чортам, відьмам, русалкам надаються цілком реальні, конкретні людські властивості

Так, чорт із повісті «Ніч перед Різдвом» «попереду - доконаний німець», а «позаду - губернський стряпчий у мундирі». І, доглядаючи як справдешній ловелас за Солохою, він нашіптував їй на вухо «те саме, що звичайно нашіптують всьому жіночому роду». Фантастика, органічно уплетена письменником у реальне життя, здобуває в «Вечорах…» принадність наївно-народної уяви й, безсумнівно, служить поетизації народного побуту

Але попри все те релігійність самого Гоголя не зникла, а поступово росла. Більш повно, ніж в інших добутках, вона виразилася в повісті «Страшна помста». Тут в образі чаклуна, відтвореному в містичному дусі, персоніфікується диявольська сила

Але цій загадково страшній силі протиставляється православна релігія, віра в усі владу, що перемагає, божественного провидіння. Так, уже в «Вечорах…» виявилися світоглядні протиріччя Гоголя. «Вечора…

» рясні картинами природи, величної й чарівної-прекрасної. Письменник нагороджує її самими найвищими ступенями мажорних порівнянь: «Сніг… обсипався кришталевими зірками» («Ніч перед Різдвом») і епітетів: «Земля вся в срібному світлі», «Божественна ніч!» («Травнева ніч, або Утоплениця»). Пейзажі підсилюють красу позитивних героїв, затверджують їхню єдність, гармонійний зв’язок із природою, і в той же час підкреслюють неподобство негативних персонажів

И в кожному добутку «Вечорів…» відповідно до його ідейного задуму й жанрової своєрідності природа приймає індивідуальне фарбування. Глибоко негативні враження й сумні міркування, викликані життям Гоголя в Петербурзі, значною мірою позначилися в так званих «Петербурзьких повістях», створених в 1831-1841 роках

Всі повести зв’язані спільністю проблематики (влада чинів і грошей), єдністю основного героя (різночинця, «маленького» людини), цілісністю провідного пафосу (розбещуюча сила грошей, викриття кричущої несправедливості суспільної системи). Вони правдиво відтворять узагальнену картину Петербурга 30-х років, що відбивала концентрированно соціальні протиріччя, властиві всій тодішній країні. Tt}» чмаяжеэт» гэпжржтеей, т)те принципу зображення ГОГОЛЬ особливо часто звертається в цих повістях до фантастики й улюбленому їм прийому крайнього контрасту

Він був переконаний, що «щирий ефект укладений у різкої протилежності». Але фантастика тією чи іншою мірою підпорядкована тут реалізму. В «Невському проспекті» Гоголь зобразив шумну, метушливу юрбу людей всіляких станів, розлад між піднесеною мрією ( Пис-Карев) і вульгарною дійсністю, протиріччя між божевільною розкішшю меншостей і жахаючою бідністю більшості, торжество егоїстичності, продажності, «киплячої меркантильності» (Пирогов) столичного міста

У повісті «Ніс» - рисується дивовижна влада чиномании й чиношанування. Поглиблюючи показ безглуздості людських взаємин в умовах деспотическо-бюрок-ратической субординації, коли особистість, як така, втрачає всяке значення, Гоголь мистецьки використовує фантастику. «Петербурзькі повісті» виявляють явну еволюцію від соціально-побутової сатири («Невський проспект») до гротескової соціально-політичного памфлетности («Записки

божевільного»), від органічної взаємодії романтизму й реалізму при переважній ролі другого («Невський проспект») до копіювання заборонене © 2005 усе більше послідовному реалізму («Шинель»). У повісті «Шинель» заляканий, забитий Башмачкин проявляє своє невдоволення значними особами, грубо його що принижували й ображали, у стані безпам’ятства, у маренні. Але автор, будучи на боці героя, захищаючи його, здійснює протест у фантастичному продовженні повести. Гоголь намітив у фантастичному завершенні повести реальне мотивування

Значна особа, що смертельно налякало Акакия Акакиевича, їхало по неосвітленій вулиці після випитого в приятеля на вечорі шампанського, і йому, у страху, злодій міг здатися ким завгодно, навіть мерцем. Збагачуючи реалізм досягненнями романтизму, створюючи у своїй творчості сплав сатири й лірики, аналізу дійсності й мрії про прекрасну людину й майбутнє країни, Гоголь підняв критичний реалізм на новий, вищий щабель у порівнянні зі своїми попередниками