Корнелій Тацит (ок. 57-ок. 117 р.) залишив нам трактат «Розмова про ораторів» (ок. 100 р.). Його як політика й історика займає більше не стиль мовлення, а зміст красномовства, місце риторики в житті суспільства. По Тациту, ораторське мистецтво не мирне й спокійне мистецтво, а мистецтво бойове, воно міцніє в запеклих сутичках. Гарні воїни загартовуються у війні, а не під час миру, так само й красномовство. У мирних умовах красномовство занепадає. Він пояснює кризу ораторського мистецтва моральною деградацією й, головне, політичними причинами: республіканський лад з політичною волею сприяє розвитку красномовства, монархія ж, у яку перетворився Рим, придушуючи волю, придушує й красномовство. Найвизначніші оратори й теоретики красномовства Древньої Греції й Древнього Рима змогли проникнути в таємниці слова, розширити границі його пізнання, висунути теоретичні й практичні принципи ораторського мовлення як мистецтва, ґрунтуючись на власному багатому досвіді й на аналізі численних блискучих мовлень відомих ораторів. У їхній роботах настільки цікавий і глибокий аналіз мистецтва переконання, що багато сторіч через, у наші дні, фахівці із пропаганди знаходять там ідеї, що вважалися досягненням тільки нового часу

Pages: 1 2 3