УЗБЕКИСТАН (Республіка Узбекистан), держава в центральній частині Ср. Азії. 447,4 тис. км 2 . Населення 21 179 тис. чоловік (1992), міське 40% (1992); узбеки (14 142 тис. чоловік), каракалпаки, росіяни, татари, казахи, таджики, корейці й ін. Офіційна мова — узбецький. Віруючі — переважно мусульмане-суннити. У складі Узбекистану — Каракалпацька автономна республіка й 12 областей (1993). Столиця — Ташкент. Глава держави — президент. Законодавчий орган — меджліс. Більша частина розташована в межах Туранської низм., значна частина якої зайнята пустелею Кизилкум. На північному сході й півдні — передгір’я й відроги Тянь-Шаню й Гиссаро-Червона (висота до 4643 м); між ними розташовані межгорние западини: Ферганська, Зеравшанская, Чирчик-Ангренская й др. Клімат різко континентальний, посушливий. Середні температури липня від 26°С на півночі до 32 °С на півдні, січня від -10°С на північно-заході до 3°С на південно-сході. Опадів від 80- 90 мм на рівнині до 1000 мм у рік у горах. Головні ріки - Амудар’я, Сирдарья із припливами; Аральське м. Багато штучних озер-водоймищ. Ґрунту переважно сіроземні й сіро-бурі. На рівнинах переважає пустельна рослинність, у горах - степу, ліси, гірські луги. В Узбекистані створено св. 10 заповідників, найбільш великий - Чаткальский. Народний парк Узбекистану

З 8 в. до н.е. існували найдавніші держави Бактрия, Хорезм, Согд, Парфія. ДО 6-4 вв. ставляться навали іранських Ахеменидов, військ Олександра Македонського. В 3-2 вв. у державі Селевкидов, Греко-Бактрийском царстві. В 2 в. до н.е. - 8 в. н.е. - держави Кангюй, Фергана, Тохарів, ефталитов, Кушанское царство, Тюркський каганат і ін. В 8 в. територія завойована Арабським халіфатом; відбулися антиарабські народні повстання (Муканни й ін.). В 9-13 вв. входила в держави Саманидов, Караханидов, Хорезм. В 13-15 вв. у державі Тимуридов. В 15 в. виникла узбецька держава Шейбанидов. З 16 в. Бухарське й Хівинське, з 18 в. Кокандское ханства. В 70-х р. 19 в. частина території Узбекистану приєднана до Росії (Самаркандська й частини Ферганської, Семиреченской і Сирдарьинской обл.). У листопаді 1917 - березні 1918 установлена радянська влада, основна частина території ввійшла до складу Туркестанської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки. 27.10.1924 утворена Узбецька Радянська Соціалістична Республіка; з 1925 у складі СРСР як союзна республіка, у серпні 1991 прийнятий Закон про державну незалежність

Частка у валовому внутрішньому продукті (1992, %): промисловість 32,6, сільське господарство 28,9. Виробництво електроенергії 50,9 млрд. кВт год (1993), головним чином на ТЕС. Розвинена гірничодобувна промисловість: видобуток міді, срібла, золота, свинцю, цинку, вольфраму, заліза, марганцю й ін. Більші запаси природного газу, сірки, озокериту, повареної солі й ін. Провідні галузі обробної промисловості: хімічна (виробництво азотних і фосфорних добрив, хімічних волокон і пластмас), машинобудування (переважно сільськогосподарське, для текстильне промисловості), а також електротехнічна, радіоелектронна, приладобудівна, авіаційна промисловість, виробництво хімічного й нафтового встаткування, текстильна й легка (бавовноочисна, бавовняна, шовкова й ін.), харчосмакова (у т.ч. плодоовочева, консервна, маслобійно-жирова). Основа сільськогосподарського виробництва - поливне землеробство. Посівна площа 4194,2 тис. га (1990), у т.ч. технічні (в основному бавовник, а також тютюн, кенаф, олійні) - 47%, зернові (рис, кукурудза, джугара й ін.) - 24%, кормові культури - 23%. Плодівництво, виноградарство, овочівництво, баштанництво. Валовий збір (1992, тис. т): бавовни-сирцю 4126, зерна 976,9, овочів 2367,8, винограду 374,3, плодів і ягід 368,3. Площа зрошуваних сільськогосподарських угідь 4149 тис. га (1988). Головні галузі тваринництва - вівчарство (у т.ч. каракульское), молочно-м’ясне скотарство; розводять коней, верблюдів. Шовківництво. Експлуатаційна довжина залізниць 6,8 тис. км (1991); довжина автодоріг загального користування 89,2 тис. км. Судноплавство по Амудар’ї. Трубопровідний транспорт. Експорт: сільськогосподарська продукція (головним чином бавовна, а також шовк-сирець, вовна, каракуль, овочі, фрукти, виноград і ін.), кольорові метали, машини й устаткування, природний газ, тканини й ін. Основні зовнішньоторговельні партнери: Росія, держави Ср. Азії, Казахстан. Активно розвиваються зовнішньоекономічні зв’язки з Туреччиною, Іраном, Індією, Китаєм, європейськими країнами. Грошова одиниця - торб

На величезній території республіки (447,4 тис. кв. км), що простягнулася від границі з Казахстаном на півночі до державного кордону з Республікою Афганістан на півдні й від границі з Туркменією на заході до границі з Таджикистаном і Киргизією на сході, живе більше 17 млн. чоловік. Узбекистан — сама населена республіка Середньої Азії — посідає третє місце в країні по чисельності населення

За роки Радянської влади Узбекистан перетворився з раніше економічно відсталої окраїни царської Росії з однобоко розвиненим сільським господарством і напівкустарною промисловістю в індустріально-аграрну республіку, що вирішує важливі соціально-економічні завдання. Сьогодні промисловість Узбекистану — це більше 1,5 тис. сучасних великих фабрик і заводів, що представляють приблизно 100 галузей. Республіка посідає перше місце в країні по випуску бавовнозбиральних машин, бавовняних сівалок, устаткування для бавовноочисної промисловості, ровничних машин, виробництву бавовни-волокна. Узбекистан — один з найбільших у Радянському Союзі виробників прядильних машин, природного газу, кольорових і рідких металів, рослинного масла

Невпізнанно перетворило й сільське господарство Узбекистану. За допомогою братніх народів нашої країни була пророблена грандіозна робота зі спорудження магістральних каналів і зрошувальних систем. Завдяки іригаційному будівництву води Амудар’ї, Сирдарьи, Заравшана перетворили ніколи пустельні й напівпустельні території в найважливіші бавовняні райони країни. Узбекистан вирощує біля % виробленого в країні бавовни-сирцю, дає біля Уд коконів шовкопряда, Уз каракулю, біля В5 рису, фрукти, виноград, овочі, баштанні культури

Узбекистан — республіка древньої культури, пов’язаної з іменами Ибн-Сини (Авиценни), Бируни, Навои, Улугбека, Бабура; втіленої в архітектурних пам’ятниках Ташкента, Самарканда, Бухари, Хіви. Дбайливо зберігаючи її традиції, узбецький народ збагачує свою культуру духовними цінностями соціалізму, досвідом інших братніх республік

У природному відношенні територію Узбекистану, розташованого в басейнах головних середньоазіатських рік Амудар’ї й Сирдарьи, можна умовно розділити на три частини: гори й передгір’я, розташовані на сході й південно-сході республіки; напівпустелі й пустелі на її заході; підгірські рівнини, складені родючими сіроземами лесового походження

Підгірські рівнини — самі коштовні в сільськогосподарському відношенні землі. Їхня площа становить усього 15% загальної площі республіки, але саме тут проживає основне її населення, виробляється значна частина сільськогосподарської продукції, перебувають найбільш великі промислові й культурні центри Узбекистану — Ташкент, Самарканд, Бухара, Фергана, Навои, Алмалик, Ангрен і др.

Узбекистан розташований у південній частині нашої країни, у великому видаленні від океанів і інших природних водойм. Тому клімат республіки жаркий, украй сухий, різко континентальний. Це позначається на всьому вигляді тутешньої природи

Найменш освоєні й самого важкі для життя людей території Узбекистану — напівпустелі й пустелі, які займають майже % його площі. Ці землі, незважаючи на труднощі їхнього освоєння (маловоддя, а часом і повна відсутність місцевих водних джерел), — об’єкти усе більше інтенсивного господарського використання. Видатне досягнення в освоєнні таких земель — створення радгоспів і колгоспів у Голодної, Джизакской, Шерабадской, Каршинской степах, у низов’ях Амудар’ї. Вони поставляють республіці й за її межі усе більше коштовної сільськогосподарської продукції — бавовни (у тому числі найбільш якісні, тонковолокнисті сорти), фруктів, овочів, баштанних культур, винограду, продукції тваринництва

В останнє десятиліття в республіці щорічно освоювалося до 100 тис. га нових земель. В 1980 р. в Узбекистані було близько 3,5 млн. га використовуваних поливних земель, а при достатніх водних ресурсах можна було б освоїти ще 7—8 млн. га.

Гори й передгір’я займають Уд площі республіки. У господарському відношенні вони освоєні мало, хоча там є невеликі поля богарних (неполивних) посівів

Pages: 1 2