Становлення раннеклассового суспільства приводить до істотного ускладнення громадського життя, у тому числі й релігійних поданнях, а також до зміни соціальних функцій релігії. На передній план виходить завдання по регулювання помислами й поводженням людей в інтересах правлячих кіл, доказу надприродного походження влади правителів. І тоді починають формуватися відносно самостійні системи культових дій - богослужіння й разом з ним організація служителів культу - жрецькі корпорації. Жрецька корпорація - це непросто професійна організація людей, зайнятих однотипною працею, а соціальний прошарок, або точніше, стан. У різних країнах і регіонах формування цього стану відбувається не однаково. В одних країнах жрецький стан формується як особливий стан усередині знаті, з якої виділяється група сімей, що спеціалізуються в даній області, і передавальне своє знання й соціальний стан у спадщину. В інших країнах цей стан утворить замкнуту касту, що займає пануюче положення в суспільному житті (наприклад, брахмани в Індії) .

Але й на даному етапі навряд чи варто говорити про утворення релігійної організації як самостійного соціального інституту. Тут ще здійснюється тісне переплетення господарсько-економічної діяльності, державно-правового регулювання й культової практика. У раннеклассових суспільствах храми були власністю держави й у них накопичувалися величезні багатства. Жрецький стан деякою мірою є складовою частиною державного апарата. Але економічна міць храмів і роль жрецтва як власника й розподільника цього багатства створює основу для його автономії в рамках держави, перетворює жрецтво у своєрідне “державу в державі” .

В історичній, соціологічній і філософській літературі досить розгорнуто показана визначальна роль жерців у становленні державній правовій системі суспільства. Однак, ця роль, головним чином, зв’язується з тим, що жерці були самим утвореним шаром раннеклассового суспільства. М. Вебер і е. Дюркгейм переконливо показували, що провідна роль жерців визначалася не тільки тим, що вони були самим утвореними людьми свого часу, а тією роллю, що у суспільному житті раннеклассового суспільства грав сакральний елемент. Державно-правова регламентація в цих суспільствах була складовою частиною культової системи. Ідеологічне регулювання носило синкретичну форму, що включає в себе, поряд з моральними, і характер релігійного, і державного - правового регулювання

У міру ускладнення суспільних відносин і подань перетвориться й ускладнюється вся суспільна система, у тому числі й релігійній надбудові. Ускладнення суспільної свідомості й соціальних інститутів, зв’язане також з ускладненням релігійної свідомості й культової діяльності, привело до того, що останні вже не можуть функціонувати в рамках колишніх синтетичних відносин і інститутів. Поступово разом із самовизначенням інших надбудовних систем відбувається самовизначення релігійної системи. Цей процес пов’язаний з конституюванням релігійних відносин

Найважливішою метою релігійних організацій є нормативний вплив на їхніх членів, формування в них певних цілей, цінностей, ідеалів. Здійснення цих цілей досягається за допомогою виконання ряду функцій: 1) Вироблення систематизованого віровчення; 2) Розробка систем його захисту й виправдання; 3) Керівництво й здійснення культової діяльності; 4) Контроль і здійснення санкцій за виконанням релігійних норм; 5) Підтримка зв’язків зі світськими організаціями, державним апаратом

Поява релігійних організацій об’єктивно обумовлено розвитком процесу институционализации, одним з наслідків якого є посилення системних якостей релігії, поява власної форми опредмечивания релігійної діяльності й відносин. Вирішальну роль у цьому процесі зіграло виділення стійкого соціального шару, що протистоїть основою масі віруючих - служителів культу, які стають на чолі релігійних інститутів і які зосереджують у своїх руках всю діяльність по виробництву, трансляції релігійної свідомості й регуляції поводження маси віруючих

У розвитий формі релігійні організації являють собою складний соціальний інститут. Внутрішня структура такого інституту являє собою організаційно оформлену взаємодію різних систем, функціонування кожної з яких пов’язане з формуванням соціальних організацій, що також мають статус соціальних інститутів. Зокрема, на рівні церкви вже чітко розділяються керуючі й керована підсистеми. Перша підсистема містить у собі групу людей, що займаються виробленням і переробкою релігійної інформації, координацією властиво релігійної діяльності й відносин, контролем за поводженням, що включає в себе розробку й застосування санкцій. Друга, керована підсистема містить у собі масу віруючих. Між цими підсистемами існує система нормативно оформлених, ієрархічно витриманих відносин, що дозволяють здійснювати керування релігійної діяльністю

Регулювання цих відносин здійснюється за допомогою так званих організаційно-інституціональних норм. Ці норми втримуватися в різного роду уставах і положеннях про конфесіональні організації. Вони визначають структуру цих організацій, характер відносини між віруючими, священнослужителями й керівними органами релігійних об’єднань, між священнослужителями різних рангів, між керівними органами організацій і структурних підрозділів, регламентують їхня діяльність, права й обов’язки

Дослідники релігії виділяють чотири основних типи релігійних організацій: церкву, секту, харизматичний культ і деномінацію. Церква - це тип релігійної організації зі складної строго централізованої й иерархизированной системою взаємодії між священнослужителями й віруючими, здійснюючої функції вироблення, збереження й передачі релігійної діяльності й контролю за поводженням людей. Церква, як правило, має велика кількість послідовників. Приналежність до церкви визначається не вільним вибором індивіда, а традицією. Фактом свого народження в тої або іншому релігійному середовищі, на основі певного обряду індивід автоматично включається в дану релігійну спільність. У церкві відсутній постійне й строго контрольованої членство

Секта ж виникає в результаті відділення від церкви частини віруючих і священнослужителів на основі зміни віровчення й культу. Характерними рисами секти є: порівняно невелика кількість послідовників, добровільне постійно контрольоване членство, прагнення відгородитися від інших релігійних об’єднань і ізолюватися від мирського життя, претензія на винятковість установок і цінностей, переконання в “избранничестве Божому” , прояв опозиційності й непримиренності до інакомислячих, відсутність розподілу на священнослужителів і мирян, проголошення рівності всіх членів організації

Харизматичний культ - можна розглядати в якості однієї з різновидів секти. Він має ті ж основні характеристики. Особливість же харизматичного культу пов’язана із процесом його формування. Дана релігійна організація створюється на основі об’єднання прихильників якоїсь конкретної особистості, що визнає себе сама й зізнається іншими як носій особливих божественних якостей (харизми) . Засновник і керівник такої релігійної організації оголошується або самим Богом або представником Бога або якої-небудь надприродної сили (наприклад, Сатана) . Харизматичний культ, як правило, нечисленний, у ньому в більше яскравому ступені виражені претензії на винятковість, ізоляціонізм, фанатизм, містицизм

Деномінація це проміжний тип релігійної організації, залежно від характеру утворення й тенденції еволюції з’єднуючої в собі риси церкви й секти. Від церкви вона запозичить відносно високу систему централізації й ієрархічний принцип керування, відмова від політики ізоляціонізму, визнання можливості духовного відродження, а отже й порятунку душі для всіх віруючих. Із сектою же її зближає принцип добровільності, сталості й строгої контролируемости членства, претензія на винятковість установок і цінностей, ідея богоизбранничества. Взаимоотношение різного типу релігійних організацій представлено в таблиці №1.

Необхідно мати на увазі, що наведена класифікація релігійних організацій якоюсь мірою є умовною. Реально в суспільстві постійно продовжують іти церковно-освітні й сектообразовательние процеси. Виникаючі харизматичні культи, секти в процесі своєї еволюції можуть перетвориться в церкві. Так, наприклад, виникли й християнство, і іслам. У свою чергу від церков постійно відділяються якісь групи й утворять секти

Pages: 1 2 3