Зовсім недавно ми всі стежили за розвитком подій у телесеріалі «Бригада». Сперечалися, не погоджуючись один з одним. Наші батьки гарчали: стрілянина, кров, розбирання - всі, як в обридлих бойовиках. Гарчали, але серій не пропускали. Дискусії в пресі в основному велися про те, чи припустимо створювати образ привабливих бандитів. Так, вони вбивають «поганих», але адже діють без суду й наслідку, діють не за законом. Ми ж із друзями під час цих словесних баталій про «Бригаду» згадували не нинішніх американських бойовиків, а «Хрещеного батька» і інші кращі голлівудські фільми про кінець всевладдя сицилійської мафії. Саме - про кінець. У них теж є симпатичні мафіозі-убивці, віддані дружинам, зворушливі у своєму відношенні кдетям.

Може, і в нас ця симпатична четвірка друзів-бандитів і всі ці привабливі «кроти», «адвокати» і їм подібні символізують прощання з епохою свавілля й бандитизму? Може, щось змінилося в країні, а більше чуйні до змін люди мистецтва це помітили раніше нас?

Такі приклади є в класику. И. С. Тургенєв описав розпад дуже милих, затишних «дворянських гнізд» задовго до того, коли цей розпад став явним. Чеховський «Вишневий сад» не сходить зі сцен усього миру. Письменник, по суті, прощається з епохою, символами якої були Раневская й Гаїв. Прощається, співчуваючи героям, симпатизуючи їм, розуміючи, що вони сходять із історичної сцени. І ми їм співчуваємо, і нам смутно й жаль їх, хоча образ їхнього життя, благополуччя, створене чужими руками, начебто б покладено засуджува_.

Може, то ж саме хотіли сказати нам творці серіалу «Бригада»?