(II варіант) Головна тема цього оповідання-антиутопії - тема втечі від цивілізації, самоізоляції від тоталітарного режиму, що панує, від неправди, жорстокості й насильства - трьох головних стовпів, на яких і тримається ця держава, у якому живуть герої. Що ми довідаємося від вісімнадцятирічної дівчини, головної героїні оповідання: “.. .моїх бабусю й дідуся… я видала тільки в глибокому дитинстві, а далі все потонуло в скандалах через мою маму й дідівську їхню квартиру, провалися вона пропадом, з генеральськими стелями, убиральнею й кухнею…” Не бажаючи пристосовуватися до режиму, що панує, цій жахливій системі, у якій людина незмінно стає жертвою й ідейно протиставляється їй, до системи, де основний конфлікт складається в зіткненні інтересів людини й цивілізації, кінцева мета якої - абсолютна несвобода живучих у ній людей, герої попросту збігають: “Мої тато з мамою вирішили бути самими хитрими й на початку всіх справ вийшли із мною й з вантажем набраних продуктів у село, глуху й занедбану, кудись за річку Мору…

” Приїхавши в це Богом забуте місце, вони починають будувати нове життя, свою власну маленьку цивілізацію, сподіваючись на те, що тут-те їх ніхто не потривожить і не порушить із такою працею досягнутої в цей жахливий час гармонії: “…І батько почав пропасні дії, вона копав город, захопивши й сусідню ділянку… скопали город, посадили картоплі три мішки, скопали під яблунями, батько сходив і нарубав у лісі торфу. У нас з’явилася тачка на двох колесах, взагалі батько активно шурував по сусідніх забитих будинках, заготовлював що під руку попадеться…” Взагалі, якщо кілька разів уважно перечитати текст, можна знайти безліч деталей, що практично суперечать друг другові

Наприклад, на самому початку оповідання ми довідаємося, що “…у всьому селі було три баби, Онисія, що зовсім здичавіла Марфутка й руда Таня, у якої єдиної було сімейство…”. Самотня Онисія й божевільна Марфутка - от дві героїні, для яких немає іншої старості, крім як тихо вмерти один раз у своїх старих домішках із заткнутими ганчірками вікнами й гнилою мокрою купкою картоплі на підлозі. Самітність, голод і вбогість стали для них звичним життям, вони не хочуть, та й не можуть виправити подібне положення речей. Третя ж з жінок, медсестра Таня, сімнадцятилітнім дівчиськом відправлена на Колиму за украденого з колгоспу поросяти, мабуть, єдина героїня оповідання, що має мало-мальськи пристойне господарство

И відразу ми несподіваним образом довідаємося, яка авторська позиція стосовно трьох цих жінок. Виявляється, на її думку, “…бабка Онисія була єдина людина в селі (Марфутка не береться до уваги, а Таня була не людин, а злочинець)”.

Виникає питання: чому? Ця баба, по Петрушевской, теперішній “джерело народної мудрості”, воно - те, без чого не може й не повинне розвиватися нормальне людське суспільство. І відразу ми бачимо, як, поряд зі старим, навченим досвідом і багато, що побачили в житті людиною, виникає маленька Лена, дочка пастушки, що повісилося, Верки. copyright