План. I. Опис збірника “Записки мисливця”. II. Рецензія на нарис И. С. Тургенєва “Відлюдько”. 1. “Відлюдько” - нарис зі збірника “Записки мисливця”. 2. Короткий зміст нарису. 3. Відлюдько - трагічна особистість: а) життєві принципи Відлюдька; б) важка частка Фоми Кузьмича. III. Внесок Івана Сергійовича Тургенєва у вітчизняну літературу. В 40-е 50-е року XIX століття И. С. Тургенєв створило кілька добутків, об’єднаних в один збірник - “Записки мисливця”. На відміну від більшості письменників, які представляли селян безликою сірою масою, автор у кожному нарисі відзначає в житті простого народу що-небудь особливе, тому, коли всі добутки були об’єднані в збірник “Записки мисливця”, селянський мир виявився описаним дуже яскраво й багатогранно. Це принесло авторові величезну популярність. У всіх оповіданнях присутній той самий головний герой - Петро Петрович. Це дворянин із села Спасского. Дуже любить полювання, через що багато подорожує. Розповідає про випадки, що відбулися з ним. Причому Тургенєв наділив його уважністю, що допомагає йому точніше розібратися в різних ситуаціях і повніше передати їх нам. “Відлюдько” оповідання з “Записок мисливця”. Був написаний в 1848 році. По своїй композиції не відрізняється від інших добутків збірника: з Петром Петровичем у черговий раз відбувається цікава історія, що він розповідає у формі монологу. Один раз увечері, вертаючись додому з полювання, оповідач потрапив під дощ. Їхати далі стало неможливо, і Петро Петрович серйозно задумався, де б йому перечекати непогоду. На його щастя, на шляху йому попався лісник, що запропонував піти до себе в хату, поки дощ не скінчиться. У хаті Відлюдька (так прозвали лісника місцеві жителі за похмурість і нелюдимость) оповідач довідався багато чого про його життя. Коли дощ пройшов, гостинний хазяїн почув звук сокири й вирішив піймати порушника. Тоді Петро Петрович запропонував піти вдвох. Так вони й зробили. Злодієм виявився “мужик, мокрий весь у лахміттях з розпатланою бородою”, що, очевидно, не від гарного життя пішов на злодійство. Петро Петрович пошкодував його й попросив Відлюдька відпустити селянина, але той не погодився й повів мужика до себе в хату. Однак після довгих прохань про пощаду й клопотання з боку Петра Петровича, лісник зглянувся й відпустив його. Відлюдько - особистість цільна, але трагичная. Його трагедія полягає в тім, що в нього є власні погляди на життя, але іноді йому доводиться ними поступатися. У добутку показано, що більшість селян середини XIХ століття ставилися до злодійства, як до чого повсякденному: “В’язки хмизу не дасть із лісу потягти”, - говорив мужик, начебто в нього було повне право красти з лісу хмиз. Звичайно, головну роль у становленні такого світогляду зіграли деякі соціальні проблеми: незабезпеченість селян, неосвіченість і аморальність. Відлюдько не схожий на них. Він сам живе в глибокій бідності: “хата Відлюдька складалася з однієї кімнати, закоптілої, низкою й порожній, без полатей і перегородок”,але не краде (якби він крав ліс, він міг би собі дозволити білу хату) і намагається відучити від цього інших: “а ти однаково красти не ходи”. Він чітко усвідомлює, що, якщо кожний буде красти, стане тільки гірше. Упевнений у своїй правоті, він твердо крокує до власної мети. Однак його впевненість іноді підривається. Наприклад, у випадку, описаному в нарисі, коли людські почуття жалості й жалі состязаются в ньому з життєвими принципами. Адже якщо людина дійсно бідує й у нього немає іншого шляху, він часто йде на злодійство від безнадійності. Фомі Кузьмичу (лісникові) випала найтяжка частка все життя коливатися між почуттями й принципами. Нарис “Відлюдько” має багато художніх вартостей. Це й мальовничі картини природи, і винятковий стиль оповідання, і своєрідність героїв і багато чого, багато чого іншого. Внесок Івана Сергійовича у вітчизняну літературу безцінний. Його збірник “Записки мисливця” коштує в ряді твір з аллсоч. ру © 2005 шедеврів російської словесності. А проблеми, підняті в добутку, актуальні й по цей день