…Благоговіючи богомільно Перед святинею краси. А. С. Пушкін Олександр Сергійович Пушкін… Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру Здається, немає більше близького й зрозумілого росіянинові серцю поета. Але Олександр Сергійович не був би тим Пушкіним, якби не ніс у своїй творчості вічну таємницю, що хочеться зрозуміти, розгадати саме тобі. Пушкіна в кожного свій

Він умет увійти другом у душу кожного, уважно й проникливо читаючу поезію великого майстра, може стати простим і зрозумілим. Це дивно, але в Пушкіна є вірші, доступні людині будь-якого віку, будь-якої соціальної групи, жителеві будь-якого куточка Землі. Шумить чагарник… На стрімчак Олень веселий вибігає. Лякливо він підніжний ліс Із вершини гострої озирає, Дивиться на світлі луги, Дивиться на синій звід небесний И на дніпровські брега, Венчанны чащею деревної. При гаданій простоті пушкінський склад повний добірності, схованій гармонії й глибокій думці. Поезія для Пушкіна була сенсом життя, світоглядом, способом спілкування з величезною масою людей, не тільки сучасників, але й нащадків

Він знав, що його будуть шанувати, пам’ятати, читати. Без зайвої скромності він говорив про це у своїх віршах, працюючи в ім’я майбутнього, тому що поезія безсмертна - це Олександр Сергійович знав точно. Його поезія дихає любов’ю - тим прекрасним почуттям, заради якого варто жити й творити. Пускай увінчаний любов’ю краси В заповітному золоті зберігає її риси И листа таємні, нагороди довгого борошна. Але в тихі годинники томливої розлуки Ніщо, ніщо моїх не радує очей, И жоден дарунок улюбленої моєї. Святий стан любові, утіха сумуй ніжної Не лікує ран любові божевільної, безнадійної. И нам не здається дивним, що вірші, написані більше ста п’ятдесятьох років тому, звучать сьогодні актуально, не втративши своєї принадності. Пушкіна - геній, його вірші не старіють від часу, вони стають ще прекрасніше, вишуканіше, “настоюючись” на часі, по вираженню Марини Цветаевой, “як дорогоцінні вина”.

Порожнє ви серцевим ти Вона, згадай, замінила И всі щасливі мрії В душі закоханої збудила. Перед нею задумливо коштую, Звести очей з її немає сили; И говорю їй: як ви милі! І мислю: як тебе люблю! Поезія Пушкіна багатогранна, вона наповнена передчуттям і бажанням змін; тугою за передчасно збіглими друзями; філософськими міркуваннями про буття, але в першу чергу повна натхненною любов’ю, що поет не має сил стримати в собі. Він дарує її своїй коханій і всім своїм читачам, захоплюючи нас самовідданістю й шляхетністю, який повні його вірші. Він готовий: Очами випливати за нею й у тиші Благословляти її на радість і на щастя, И серцем їй бажати всі блага життя цей, Веселий мир душі, безтурботні дозвілля. Всі - Навіть счастие того, хто вибраний їй, Хто милій діві дасть назву дружини. Блискучий і іронічний, смутний і променистий, неуважний і уважний - Пушкін був і залишається моїм кумиром. Є багато прекрасних поетів, “гарного й різних”, але Пушкіна відрізняє від кожного з них вишуканість складу, досконалість форми й змісту. За всіх часів він залишається першим серед поетів

Яке б у серце не харчував Ти таємне мечтанье,- Але, встретясь із нею, збентежений, ти Раптом Зупинишся Мимоволі, Благоговіючи богомільно Перед святинею краси. Поет був співаком гармонії й краси, а зараз сам є еталоном досконалості