Федір Михайлович Достоєвський видатний романіст минулого століття. У його соціально-філософському психологічному романі “Злочин і покарання” у повному обсязі розкрився талант письменника-психолога. У своєму добутку автор хотів показати не якийсь банальний злочин, а почуття, думки, переживання людини, що совершили злочин, виявити причини злодіяння. Цей роман не детектив, а глибоко філософський і психологічний добуток, у якому автор досліджує свідомість і підсвідомість людини. Достоєвський використовує безліч прийомів психологічного аналізу для того, щоб повніше розкрити характер головного героя, мотиви його поводження

Основним з них є зображення героя із зовнішньої й внутрішньої сторони. Автор малює нам портрет героя Родіона Раскольникова, що був студента, що задумав вчинити ідейний злочин убити бабу-процентщицу, щоб позбавити дорогих йому людей від убогості. Ми бачимо героя, спонукуваного своєю антилюдською теорією, у двох іпостасях: до злочину й после.

Якщо до вбивства герой - розумний, зовні приємного парубків, досить добрий і милосердний, те після - це вже похмура, недовірливий і дратівлива людина, &copy A L L S o c h. r u избегающий людей і сторонящийся їх. “Я не старушонку вбив, я себе вбив”, зізнається він Соні Мармеладовой. Духовна смерть помітна у всьому його вигляді. Особливе місце в описі зовнішності героя займають очі. “Ока дзеркало душі людини”, говорить прислів’я. Саме глибокі темні очі Раскольникова видають у ньому людини розумного, здатного ксамоанализу.

До цього ж прийому прибігає автор і при описі Соні Мармеладовой і Свидригайлова. Більші очі першої й розумний, проникливий погляд другого точно характеризують їхньої натури. Крім портрета, автор показує й обстановку, у якій живуть герої

Інтер’єр відбиває внутрішній мир героїв, відповідає їхнім думкам і настрою. Достоєвський, щоб показати розходження між чистою душею Соні, наповненої християнською смиренністю й добротою, і душею Раскольникова, поглиненого антилюдською теорією, зображує місця їхнього перебування, їхнього житла. Якщо Родіон Розкольників живе в маленькій комірці, схожої на шафу, то кімната Соні світла, із трьома більшими вікнами, щоправда, неправильної форми

Важливим у розкритті психології діючих осіб є й образ Петербурга, на тлі якого й відбуваються описані в романі події. Це не столиця великої держави, це не місто блискучого вищого світла, а це місто низів, убогості, бідності, місто “колишніх людей”. Деталь, на яку часто автор обертає нашу увагу, це пил, сморід і духота, що панують вгороде.

Усім не вистачає повітря. Усі почувають себе подавленою, зломленою гнітючою атмосферою міста, злиденного, п’яного, злочинного. Тільки в такій атмосфері й могла зародитися нелюдська теорія Раскольникова, що розділяє людей на “тварин тремтячих” і “право имеющих”.

Безумовно, роман “Злочин і покарання” не був би настільки видатним добутком, якби автор показав нам тільки зовнішню сторону доконаного злочину. Велике місце приділене й розкриттю внутрішнього миру людей, що населяють роман. Внутрішні монологи героїв - от ключ до розуміння внутрішнього миру людини. Їх можна охарактеризувати, скоріше, як монологи-діалоги, суперечки із самим собою, які ведуть герої

Так, Розкольників, постійно обмірковуючи свої вчинки, займається самоаналізом, увесь час сперечається сам із собою, міркує, хто ж він: “тварина тремтяча” або “право имеющий”. Крім монологів-діалогів, б романі присутні й сповіді героїв. Розкольників, убивши бабу-процентщицу й безневинну Лизавету, зрозумівши свою відчуженість від миру людей, хоче знайти собі спільницю в особі Соні Мармеладовой, довівши їй, що вона така ж злочинниця, як і він. Але мотиви їхнього злочину все-таки відрізняються

Герой не зміг переконати Соню у своїй правоті, зрозумівши неспроможність своєї теорії, зізнається в убивстві, іде з винної в поліцію. Ще одним важливим засобом психологізму Достоєвського є опис снів героя, що дозволяють авторові глибше проникнути в підсвідомість героя. У романі присутні 4 сни Раскольникова. Вони яскраво демонструють еволюцію теорії героя, від повної впевненості у своїй правоті до її катастрофи. Підбиваючи підсумок, можна сказати, що в романі “Злочин і покарання” розкрився талант великого майстра психологічного аналізу Ф. М. Достоєвського