Професійна діяльність правоохоронних органів - діяльність державна. Держава ставить перед цими органами певні цілі й завдання, спрямовані на захист від злочинних зазіхань громадян, власності й припинення злочинів, що зазіхають на порядок керування. Держава створює спеціальні системи, перепідготовки й удосконалення правоохоронних органів. Ці вимоги пред’являються як стосовно всієї правоохоронної системи, так і до кожної її ланки, кожному неї працівникові

Карний процес - це саме виробництво руху кримінальних справ у точній відповідності із установленим кримінально - процесуальним правом процедурою, перехід з однієї стадії в іншу. У рамках карного процесу помітну й важливу роль грає попередній наслідок. Попередній наслідок - це цілеспрямований процес, метою якого є відновлення минулої події злочину слідами, виявленим слідчим у сьогоденні. Основним визначальним компонентом психологічної структури в діяльності слідчого є його пізнавальна активність по збиранню й дослідженню найрізноманітніших фактів, на підставі яких їм повністю відновлюється минула подія, всі взаємини різних осіб, пов’язаних із цією подією, пізнається особистість суб’єкта, що зробив злочин. Саме на попередньому наслідку виробляється процес створення моделі минулої події злочину

Починаючи процес збирання фактів слідчий часто заздалегідь не знає кінцевого результату збору цих відомостей, не може скласти повну розумову модель наявного в минулому події. Ця особливість пізнавальної діяльності приводить до істотних труднощів при зборі, відборі, оцінці одержуваної інформації, до необхідності до висування й перевірки великої кількості найрізноманітніших версій із приводу природи дійсної цінності тих або інших фактів, взаємозв’язку між окремими фактами

У діяльності слідчого істотного значення набуває криміналістичне знання й досвід, які створюють умови для розуміння наявної інформації, її правильного вибору. Ці знання й досвід є необхідною передумовою для активізації уяви, що відтворить

Пізнання минулої події завжди ґрунтується на фактах сьогодення, у зв’язку із цим виникає необхідність побудови уявних моделей, взаємозв’язків фактів, явищ сьогодення з минулою подією. Пізнання містить у собі й практичній стороні по перевірці, оцінці пізнаваних фактів, явищ. У процесі цієї діяльності широко застосовуються експерименти з об’єктами, виявленими в процесі пізнавальної роботи

На попередньому наслідку процес пізнання відрізняється невпорядкованістю надходження інформації. Приплив інформації тут не завжди залежить від бажання й не піддається повному регулюванню особою, що здійснює пізнання. Обсяг інформації, швидкість, час її надходження багато в чому залежать від обставин, у ході яких здійснюється пізнання. Тому пізнання в попереднім розслідуванні з’являється, що як розвивається процес, що складається з ряду розумових і практичних дій при їхньому постійному взаємопроникненні. Діалектичне взаємопроникнення почуттів і практики робить оцінку доказів складовою частиною процесу доведення, де вони тісно переплітаються з іншими його елементами: збиранням, закріпленням і перевіркою доказів. За допомогою раціонального розумового процесу, слідчий робить як би перехід від пізнаних фактів до їхньої події, що викликала, минулого. Пізнавальна діяльність не зводиться до одного лише розумового процесу. Одержання знань у будь-якій області протікає як взаємодія почуттєвих і раціональних моментів, прямо або опосередковано зв’язаних сопитом.

Слідчі дії: допит, експеримент, обшук, упізнання, огляд та ін. різні по своєму змісті. Виконання кожного з них пов’язане з використанням безлічі різноманітних прийомів, вироблених слідчою практикою й криміналістичною наукою. Та сама завдання може бути вирішена різними прийомами й засобами, одне й теж обставина встановлена різними шляхами. Крім вищих форм інтелектуальної діяльності професія жадає від слідчого безліч чисто технічних і манипулятивних умінь і дій: акуратно підшити справу, передрукувати документ на машинці, скласти топографічний план місцевості, виготовити зліпок, зробити фотозйомку. Для професії слідчого характерне подолання опору його діяльності з боку окремих осіб, а в деяких випадках і макрогруп. Слідчий у пошуках істини в справі нерідко зіштовхується з пасивним або активним опором з боку зацікавлених у неправильному результаті справи осіб. Найбільш зацікавлений у цьому сам злочинець, що, як правило, всіма силами активно протидіє наслідку. Успіх розслідування таїть у собі погрозу життєвому благополуччю винного, що надає йому максимальну енергію й винахідливість. Нерівність у положенні слідчого й зацікавлених осіб зв’язано ще з тим, що останні знають які обставини бажано сховати, тоді як слідчий суцільно й поруч має досить неповне подання про те, що саме повинне й може бути встановлене по справі

Слідча тактика із психологічної сторони в значної частини являють собою боротьбу характерів, інтелекту, волі, моральних принципів слідчого й осіб, що беруть участь у справі. Інший психологічний аспект слідчої тактики полягає в проблемі психологічного контакту слідчого з особами, оказавшимися в сфері розслідування. Розслідуванню характерно індивідуальність праці. Будучи основним працівником у справі, слідчий особисто виконує переважну більшість різноманітних за своїм характером дій. Організація своєї власної індивідуальної роботи справа більше простої, чим організація колективної праці. Виникає необхідність розподілу обов’язків, ув’язування й координації дій, налагодження взаємної інформації, узгодження й контролю за виконанням. Індивідуальність слідчої роботи підкріплюється процесуальною самостійністю слідчого. Це дуже важлива риса, що накладає своєрідний відбиток на всю психічну діяльність

Своєрідною рисою розслідування є необхідність збереження слідчої таємниці. Розслідування неминуче пов’язане із проникненням в особисте життя людей, вивчення минулого укладу життя, сімейних відносин і сугубо інтимних обставин. Оголошення цих даних здатно заподіяти величезна шкода, привести до компрометації людей і особистої трагедії. Велика шкода може заподіяти, розголошення деяких хитрих методів здійснення й приховання злочину. Відомо чимало випадків коли злочинці збагачують свій досвід і знання, виношують нові способи здійснення й приховання злочинів. Але справа не тільки в умінні зберігати таємницю. Необхідно дотримувати спеціальних вимог конспірації, щоб не видати службових секретів, запобігти їх просочуванню за межі того кола осіб, які займаються роботою із цієї справи. Особливу обережність повинен проявляти слідчий при висвітленні тої або іншої справи в пресі. Вивчення газетних надходжень показує, що багато публікацій по кримінальних справах мають характер судової хроніки, сенсаційних повідомлень і подій. Виходячи із цього, слідчий повинен мати самостійні принципи діяльності. Система принципів дозволяє найбільше повно й всебічно розкрити основні властивості розглянутої діяльності, її якісну сторону, установити соціальну обумовленість і цінність кожного із принципів, їхній взаємозв’язок і загальну спрямованість

У дану систему входять наступні керівні принципи:

законність;

публічність;

рівність громадян перед законом незалежно від походження, соціального й майнового положення, расової й національної приналежності;

національна мова розслідування;

недоторканість особи, житла, особистого життя, таємниці листування, телефонних переговорів і телеграфних повідомлень;

всесторонность, повнота й об’єктивність дослідження обставин справи;

забезпечення прав і законних інтересів учасників попереднього наслідку;

презумпція невинності;

швидкість виробництва попереднього наслідку;

процесуальна самостійність і відповідальність слідчого;

залучення громадськості до участі в розкритті й розслідуванні злочинів

Таким чином, психологічні особливості слідчого як особистості накладають відбиток і відіграє первісну роль у практиці слідчої роботи

Слідча робота ставиться до тих видам діяльності, успіх і навіть видатні досягнення, у яких більше пов’язані із загальним високим розвитком особистості, чим зі спеціальними здатностями

Pages: 1 2

Збережи - » Психологічні особливості слідчої роботи . З'явився готовий твір.