Усі теорії щодо походження УЛМ можна поділити на 2-і групи: 1)теорія радянського періоду, де вважали, що у\м утвердилася у 14ст. 2)думка, що УЛМ почала формуватися в добу Київської Русі. За 1-ою концепцією: у\м – спільна для 3-х братніх мов. Теорія виникнення давньоукраїнської мови пов’язана з роботами Шахматова кінця 19ст. Висунув ідею єдиного культурного простору, як підґрунтя для консолідації різних племен в єдину народність єдиною мовою. З погляду, що таке народність, то деякі вчені не мали підстав виділяти у\м. За Юсовою в 16ст виникла давньоукраїнська народність. Шахматов узаконив цю ідею фактами, тому цю ідею приписували саме йому. Цієї думки дотримувався і Виноградов. Філін в роботі «Истоки русского литературного языка» говорив, що у\м з’явилась в 14ст на ґрунті ділового стилю давньоруської мови. Історик Греков називав колискою Росію і рос мову. 2-га концепція: одним з перших почав обстоювати думку щодо походження у\м був М. Грушевський у роботі «Схема руської історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства», 1903р.). Поняття «Київська Русь» з’явилось лише у 19ст. в історіографії, а до того люди називали землю «Русь». КР з’явилась як ранньофеодальна держава на межі 8-9ст. Це було не етнічне, а державне утворення(в історіографії є думка, що кожну державу створює один етнос). У сучасному світі на землях залишається корінне населення незалежно від того, якою б великою не була держава. На думку істориків, якби населення не змінювалось, то ми б бачили автохтонне населення, тобто місцеве.

Рекомендована періодизація: І Давня УЛМ (к. 10 –сер. 14ст.), ІІ Стара УЛМ (др. п.14-к.18ст.): а) «руська мова»(др. п.14-сер.16ст.). б) «мова проста» (др. п.16-к.18ст.), ІІІ Нова УЛМ (к.18ст.-до наших днів). Інша періодизація ґрунтується на історичному аспекті: І староукраїнська доба(988-1387) – 988р. час появи перших пам’яток, Хрещення Русі. 1387-Кревська унія. ІІ середньоукраїнська доба(1387-1818): а)рання середньоукраїнська доба(1387-1569)– Люблінська унія), б)власне середньоукраїнська доба(1569-1709–Полтавська битва), в)пізня середньоукраїнська доба(1709-1818р.–опублікована «Граматика Малоросійського наречия» А. Павловського). ІІІ Сучасна УЛ доба (1818-до сьогодні).

Словник Лінгвістичних термінів за ред Єрмоленко подає з концепції, щодо того яку мову вважати сучасною: 1)виникла із появою «Кобзаря»(1840р.) Т. Шевченка. 2)поч. 20ст – ло сьогодні. 3)вважають, що це мова 3-х поколінь(наймолодшого, середнього і старшого), тобто це мова останніх 60-ти років людини. 4)з 1991р. –посттоталітарна мова(за Трифоновим).

Загальне поняття «УЛМ» означає літ-ну мову укр. народу і має 2-а поняття: 1)«стара УЛМ», 2)«нова УЛМ». Перша – це літ-на мова, що існувала на Укр. з 14ст до появи «Енеїди» Котляревського, і ґрунтувалася не на народній, а на книжній мовній основі. Не сприймалась як усна мова. «Стара УЛМ» поділ-ся на 2-а поняття: «слов’яноруська мова»(«чиста» з домішками українізмів) і літ-на мова на книжній церковнослов основі, зближена з укр.-ою живою народною мовою. Н-д, граматика М. Смотрицького написана «порстою мовою». Це граматика церковнослов-ої, а не у\м.

Стара УЛМ виконувала важливі сусп-ні ф-ї, сфера застосування її обмежена(церква, літописи, потреби державного і юридичного хар-ру). З к.16ст старою УЛМ починають користуватися в полемічній(науковій), науковій і худ літ-рі. Друга – «нова УЛМ» це літ-на мова нації на живій національно мовній основі. Літ-на мова – це мова письменства і усного спілкування. Поняття «нова УЛМ» включає в себе і пон-тя СУЛМ. Ці поняття не тотожні. НУЛМ – почин-ся від Котляревського і до наших днів, а СУЛМ почин-ся від Шевченка і до наших днів, адже він а не Котляревський є основоположником нової укр. літ-ри і літ-ої мови.

Pages: 1 2